Адміністративно-правове забезпечення екологічних прав громадян

Автор: Скрут Божена Романівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Скрут Б.Р., Скочиляс-Павлів О.В. Адміністративно-правове забезпечення екологічних прав громадян. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Екологічні права громадян можна віднести до різновиду природних прав, невідчужуваних, які являються як вища соціальна цінність, що наявні невіддільно від людини, життєдіяльності громадян, незалежно від їх правового визначення є належно діючими, знаходяться під захистом країни, а також відповідають міжнародним нормам у галузі прав людини. Відзначимо також, що екологічні права як різновид суб’єктивних прав становлять собою загальну міру можливої поведінки у сфері належності екологічних об’єктів, їх застосування, відтворення, а також охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Із цього випливає, що людині законодавством надана юридична змога: користуватися навколишнім природним середовищем у якості природної сфери проживання, належною щодо життя та такою, що відповідає правилам екологічної безпеки; вимагати від країни, всіх юридичних, а також фізичних осіб здійснення ними обов’язків у напрямку застосування, відтворення та охорони довкілля, забезпечення його екологічної безпеки; здійснювати звертання у потрібному разі до державного або громадського захисту власного порушеного суб’єктивного права [1]. Об’єкт дослідження – сутність та специфіка адміністративно-правового забезпечення екологічних прав громадян. Предмет дослідження – особливості адміністративно-правового забезпечення екологічних прав громадян. Мета дослідження – вивчення сутності адміністративно-правового забезпечення екологічних прав громадян. Механізм адміністративно-правового забезпечення екологічних прав громадян екологічної безпеки визначають як комплекс правових засобів, спрямованих на досягнення екологічної безпеки шляхом державного регулювання і контролю діяльності суб’єктів екологічних правовідносин за допомогою відповідних екологічних норм. Зміст адміністративно-правового механізму забезпечення екологічних прав громадян, з одного боку, охоплює систему адміністративно-правових гарантій застосування державно-правових, екологічних, організаційних, технічних та інших заходів у сфері екологічної безпеки, а з іншого – їх реалізацію як цілеспрямований вплив органів публічного управління та інших суб’єктів на суспільні відносини у сфері екологічної безпеки [2]. Екологічний моніторинг є невід’ємною складовою забезпечення екологічної безпеки у сфері адміністративно-правового забезпечення екологічних прав громадян, основною метою функціонування якого є превенція й екологічних правопорушень, і екологічних катастроф на внутрішньодержавному та світовому рівнях. У результаті запровадження ефективного механізму екологічного моніторингу щодо контролю за станом навколишнього природного середовища в Україні пришвидшиться процес виявлення екологічних правопорушень та притягнення винних осіб до відповідальності [3]. Відзначено, що новий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» хоча й містить кардинально нові підходи до забезпечення охорони навколишнього природного середовища, однак, поряд з цим він також містить певні недоліки, які можуть стати суттєвим «каменем спотикання» в його практичній реалізації [4]. Серед них можна виділити відсутність конкретизації всіх термінів, наведених у Законі, відсутність чітко визначених санкцій, відсутність чіткого розподілу прав та обов’язків суб’єктів оцінки впливу на довкілля. Адміністративна відповідальність у сфері охорони навколишнього природного середовища – це вид юридичної відповідальності, яка полягає в застосуванні уповноваженими органами або посадовими особами адміністративних стягнень у вигляді певних несприятливих заходів матеріального чи морального характеру до порушників природоохоронних норм [5]. Зазначено, що сучасна система забезпечення охорони навколишнього природного середовища має базуватися на взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських формувань, що вимагає покращення правової бази і вивчення міжнародного досвіду щодо вирішення екологічних проблем. Ключові слова: екологічні права, адміністративно-правовий механізм, охорона навколишнього природного середовища, екологічна безпека, адміністративні правопорушення. Перелік використаних літературних джерел. 1. Костицький, В. В. (2016). Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка. Київ: ІЗП і ПЗ. 2. Клименко, С. В. (1996). Теоретичні, кримінально-правові і кримінологічні проблеми боротьби з посяганнями на навколишнє природне середовище (досвід системного аналізу): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса: Одес. держ. ун-т ім. І.І. Мечникова. 3. Комарницький, В. М. (2015). Механізм адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки: поняття та складові. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. Вип. 1. С.179-188. 4. Легеза, Ю. О. (2012). Визначення змісту екологічної функції держави. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. № 1. С. 95–101. 5. Лазаренко, В. А. (2010). Адміністративно-правове регулювання екологічної безпеки в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ.