Основи візуальних комунікацій

Спеціальність: Дизайн середовища
Код дисципліни: 6.022.03.O.23
Кількість кредитів: 4.00
Кафедра: Дизайн та основи архітектури
Лектор: доцент Галишич Руслан Ярославович
Семестр: 3 семестр
Форма навчання: денна
Результати навчання: У результаті вивчення модуля студент повинен: - розуміти призначення і місце курсу «Основи візуальних комунікацій» в загальній системі професійної підготовки дизайнера; - знати основні принципи та види проектування графічних та просторових елементів в графічному дизайні і в дизайні предметного середовища; - мати уявлення про місце і роль дизайнера у розробці гармонійного візуального середовища, яке забезпечує якісну комунікацію поміж основними соціальними колами суспільства. Програмні результати навчання: ПРН3. Збирати та аналізувати інформацію для обґрунтування дизайнерського проекту, застосовувати теорію і методику дизайну, фахову термінологію (за професійним спрямуванням), основи наукових досліджень. ПРН6. Усвідомлювати відповідальність за якість виконуваних робіт, забезпечувати виконання завдання на високому професійному рівні. ПРН7. Аналізувати, стилізувати, інтерпретувати та трансформувати об'єкти для розроблення художньо-проектних вирішень. ПРН8. Оцінювати об'єкт проектування, технологічні процеси в контексті проектного завдання, формувати художньо-проектну концепцію. ПРН10. Визначати функціональну та естетичну специфіку формотворчих засобів дизайну в комунікативному просторі. ПРН17. Застосовувати сучасне загальне та спеціалізоване програмне забезпечення у професійній діяльності (за спеціалізаціями). Комунунікація: КОМ1. Уміння спілкуватись, включаючи усну та письмову комунікацію українською та іноземною мовами (англійською, німецькою, італійською, французькою, іспанською мовами). КОМ2. Здатність використання різноманітних методів, зокрема сучасних інформаційних технологій, для ефективно спілкування на професійному та соціальному рівнях. Автономія і відповідальність: АіВ1. Здатність адаптуватись до нових ситуацій та приймати відповідні рішення. АіВ2. Здатність усвідомлювати необхідність навчання впродовж усього життя з метою поглиблення набутих нових фахових знань. АіВ3. Здатність відповідально ставитись до виконуваної роботи, самостійно приймати рішення, досягати поставленої мети з дотриманням вимог професійної етики. АіВ4. Здатність популяризувати надбання національної та всесвітньої культурної спадщини, а також сприяти проявам патріотизму, національного самоусвідомлення та етнокультурної само-ідентифікації. АіВ5. Здатність формувати екологічну свідомість і культуру особистості, застосовувати екологічні принципи в житті та професійній діяльності.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: Пререквізити: - основи композиції; - основи формотворення; - історія мистецтва та архітектури; - проектування; - комп’ютерна графіка.
Короткий зміст навчальної програми: Поняття дизайну візуальних комунікацій, його місце і значення в дизайн-проектуванні комплексних об’єктів. Поняття корпоративної ідентифікації, фірмовий стиль, знаки, символи, образи. Навігаційний дизайн: міське середовище, транспортні системи, культура, події, публічний простір — знаки орієнтації, вказівники, піктограми, організація двовимірного простору. Виставкові комплекси, експозиційні стенди — композиція і особливості формотворення. Зовнішня реклама: білборди, вивіски, лайтбокси — функціонування, композиційні особливості; вітрини — дизайн та оформлення. Основи розуміння і проектування об’єктів мультимедійного дизайну.
Методи та критерії оцінювання: Поточний контроль – теоретична частина (40%): контрольна робота; Підсумковий контроль (60%), диференційований залік: виконання графічного проекту. 100-88 балів – оцінка «А» («відмінно») виставляється, якщо студент демонструє високий рівень знання навчального матеріалу в заданому обсязі, необхідний рівень умінь і навичок, правильно й обґрунтовано приймає необхідні рішення в різних нестандартних ситуаціях, чітко, лаконічно, логічно, послідовно відповідає на поставлені запитання, а також за вміє застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних завдань; 87-80 балів – оцінка В («дуже добре») виставляється за знання навчального матеріалу модуля вище середнього рівня, включаючи розрахунки, аргументовані відповіді на поставлені запитання (можливі певні неточності), уміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 79-71 бал – оцінка С («добре») виставляється за загалом правильне розуміння студентом навчального матеріалу, включаючи аргументовані відповіді на поставлені запитання (можливі певні (неістотні) недоліки). Студент засвоїв основний теоретичний матеріал та уміє використовувати знання для вирішення стандартних завдань. 70-61 бал – оцінка D («посередньо») виставляється за посередні знання навчального матеріалу модуля, мало аргументовані відповіді, слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач, а трансформація умінь в нових умовах викликає певні труднощі. 60-50 балів – оцінка Е («задовільно») виставляється за слабкі знання навчального матеріалу модуля, неточні або неаргументовані відповіді, з порушенням послідовності викладення, за слабке застосування теоретичних знань на практиці, що, однак, не є перешкодою до подальшого навчання; 49-26 балів – оцінка FX («незадовільно» з можливістю повторного заліку) виставляється за незнання основної частини навчального матеріалу модуля, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 25-00 балів оцінка F («незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням модуля) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу модуля, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння орієнтуватись під час розв’язання практичних задач, незнання основних фундаментальних положень.
Рекомендована література: 1. Даниленко В. Я. Дизайн. Підручник. - Харків: ХДАДМ, 2003. - 320 с. 2. Утевська Ф. І. Невмирущі знаки. – К.: Веселка , 1981. 3. Почепцов. Г. Г. Теорія комунікацій. – К.: Спілка рекламістів України, 1996. 4. Fiske J. Introduction Communication Studies. – London, N.Y., 1990. 5. Eco U. A. Theory of Semiotics. – Bloomington, 1976.