Історія реставрації за фахом

Спеціальність: Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація
Код дисципліни: 6.023.00.O.005
Кількість кредитів: 4.00
Кафедра: Архітектура та реставрація
Лектор: д.арх., проф. Диба Ю.Р.
Семестр: 1 семестр
Форма навчання: денна
Результати навчання: У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач освіти повинен бути здатним продемонструвати такі результати навчання: ЗН 1. Знання основ теорії в сфері охорони та реставрації культурної спадщини. ЗН 2. Знання історично-стилевих, архітектурних, мистецьких та пластично-художніх основ реставрації творів мистецтва. ЗН 4. Знання процедури і порядку проведення експертизи творів мистецтва ЗН 7. Знання основних технологічних процесів що застосовуються при реставрації творів мистецтва з урахуванням їх призначення та умов використання і вимог чинного законодавства. ЗН 8. Знання історичних та сучасних реставраційних матеріалів. ЗН 9. Знання змісту проектної та звітної документації щодо реставрації твору мистецтва. ЗН 10. Знання, що дозволяють проводити моніторинг стану збереження та експлуатації творів мистецтва. УМ 7. Уміння проводити експертизу твору мистецтва та розробляти рекомендації щодо подальшого збереження пам’ятки. КОМ 2. Уміння використання різноманітних методів, зокрема сучасних інформаційних технологій, для ефективного спілкування на професійному та соціальному рівнях. АіВ 2. Здатність усвідомлювати необхідність навчання впродовж усього життя з метою поглиблення набутих та здобуття нових фахових знань.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: Історія мистецтва і архітектури, частина 1 Рисунок, частина 1 Рисунок та реставраційне графічне моделювання, частина 2 Основи скульптури, частина 2 Поліхромія в творів мистецтва
Короткий зміст навчальної програми: Дисципліна «Історія реставрації за фахом» є обов’язковою компонентою освітньої програми «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво реставрація» та передбачений на навчання у першому семестрі першого курсу. Дисципліна ґрунтується на вивченні студентами процесів розвитку історичних мистецьких стилів розвитку рятувальних, відновлювальних і консерваційних робіт від перших спроб реставрації архітектури часів античності до знайомства з цілями і завданнями реставрації на сучасному етапі. Під час занять студенти набувають ґрунтовних теоретичних навиків з історії розвитку реставраційної думки у світі та Україні зокрема. Вся система навчання повинна сприяти розвитку історико-ретроспективного мислення студентів, вихованню професіонала з теорії та практиці реставрації. Програмні завдання закріплюються систематичною самостійною роботою. У процесі вивчення дисципліни висвітлюються історичні етапи становлення реставраційної теорії і практики. Лекційний курс включає найважливіші приклади реставрації світової та української архітектурно-мистецької спадщини, зокрема – пам’яток архітектури, декоративно-прикладного мистецтва та скульптури. Лекції: 1. Вступна лекція. Ознайомлення студентів з предметом та структурою навчальної дисципліни. Основні поняття та загальна мета реставрації. Види реставраційних робіт. 2. Розвиток підходів до збереження історичної спадщини у традиційному суспільстві. Історична та матеріальна спадщина у первісному суспільстві та в епоху переходу до історії стародавнього світу. 3. Особливості матеріальної культури та відношення до історичної спадщини в цивілізаціях Давнього Сходу. Сакральний фактор у розвитку та збереженні матеріальної культури. 4. Розвиток античної мистецької традиції від крито-мікенської до пізньоримської культури. Історизм у розвитку мистецтва та архітектури античності. Імператорські декрети та укази зі збереження традиційної архітектурної та мистецької спадщини. 5. Стан матеріальної спадщини античності після завоювання та пограбування Риму та інших центрів античної культури. Занепад античної архітектурно-мистецької традиції та розвиток середньовічної культури. 6. Повторне відкриття античних старожитностей. Практика колекціювання та реставрація античних старожитностей. Рафаель і охорона пам’яток. 7. Реформація та контрреформація. Вплив епохи просвітництва на практику збереження матеріальної культури. Археологічні відкриття і друге відкриття античної спадщини. 8. Вінкельман та реставрація старожитностей. Християнське паломництво і його вплив на збереження архітектурно-мистецької спадщини. Перші реставрації у Римі. 9. Велика французька революція та її вплив на відновлення старожитностей у Франції. Формування державних пам’яткоохоронних структур. Анастильоз класичних пам’яток Греції. 10. Теоретичні дебати про принципи відновлення історико-архітектурної спадщини. т 11. Поняття стилістичної реставрації. Реставраційна практика у Франції. Віоле ле Дюк. 12. «Замилування готикою» в Англії. Консервація проти реставрації. 13. Охорона спадщини та реставрація в Австрійській і Російській імперіях. 14. Світові війни і становлення наукової реставрації. Міжнародні пам’яткоохоронні документи. Міжнародні органи з охорони світової архітектурної та мистецької спадщини. 15. Реставрація та музейна справа. Практичні заняття: 1. Натурні обстеження і фотофіксація камяних архітектурних деталей романо-готичного періоду у Львові. 2. Натурні обстеження і фотофіксація камяних архітектурних деталей доби Ренесансу та маньєризму у Львові. 3. Натурні обстеження і фотофіксація камяних архітектурних деталей барокового періоду у Львові. 4. Натурні обстеження і фотофіксація камяних архітектурних деталей барокового періоду у Львові. 5. Натурні обстеження і фотофіксація камяних архітектурних деталей доби історизму у Львові. 6. Натурні обстеження і фотофіксація камяних архітектурних деталей доби модерну у Львові. 7. Вдосконалення навиків графічної фіксації архітектурних деталей 8. Створення альбому замальовок архітектурної деталі у різних стилях Лабораторні заняття: 1. Аналіз переліку доступної довідникової літератури, яка дозволяє вдосконалити опис обраної архітектурної деталі на інтернет-сторінці Вікіпедії. 2. Ознайомлення з інтернет-бібліотеками та методами пошуку необхідної літератури. 3. Ознайомлення зі структурою словникових та енциклопедичних статей про архітектурні деталі. 4. Вибір інтернет-сторінки Вікіпедії про архітектурну деталь для її вдосконалення. 5. Визначення позитивів та недоліків обраної статті про архітектурну деталь у Вікіпедії. Опрацювання та вдосконалення тексту, що дає визначення обраної архітектурної деталі. 6. Опрацювання та вдосконалення розділу про технологічні особливості та матеріали виконання обраної архітектурної деталі. 7. Опрацювання та вдосконалення розділу про технологічні особливості та матеріали виконання обраної архітектурної деталі. 8. Літературно-наукова вичитка створеного тексту про обрану архітектурну деталь та внесення правок у відповідну статтю Вікіпедії.
Методи та критерії оцінювання: Протягом семестру, за поточний контроль студент може набрати до 40 балів. На заліку – максимально 60 балів. Для допуску до екзамену студент повинен набрати за поточний контроль не менше 20 балів. Залік з дисципліни «Історія реставрації за фахом» проводиться у письмово-усній формі (50 балів за тестування і 10 балів усне опитування). Максимально 50 балів студент отримує за правильні відповіді на 15 тестових запитань. 10 балів при усному опитуванні виставляється таким чином: 8–10 балів – «відмінна» відповідь; 7–6 балів – «добра» відповідь; 5–4 бали – «задовільна» відповідь; 0–3 бали – «незадовільна» відповідь. 100-88 балів – оцінка «А» («відмінно») 87-80 балів – оцінка В («дуже добре») 79-71 бал – оцінка С («добре») 70-61 бал – оцінка D («посередньо») 60-50 балів – оцінка Е («задовільно») 49-26 балів – оцінка FX («незадовільно» з можливістю повторного заліку) 25-00 балів оцінка F («незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням модуля)
Рекомендована література: Базова 1. Методика реставрации памятников архитектуры. Пособие для архитекторов-реставраторов / Отв. ред. П. Н. Максимов. – Москва, 1961. 2. Михайловский Е. В. Реставрация памятников архитектуры (развитие теоретических концепций). – Москва: Изд-во лит. По строительству, 1971. 3. Подъяпольский С. С., Бессонов Г. Б. и др. Реставрация памятников архитектуры. Москва: Стройиздат, 1988. 4. Фармаковский М. Ф. Консервация и реставрация музейных коллекций. – Москва, 1947. 5. Чистяков А. Н., Крогиус М. Э. Типология разрушений памятников культуры. – Санкт-Петербург: СПбКО, 2014. 6. Яхонт О. В. Проблемы консервации, реставрации и атрибуции произведений искусства: Избранные статьи. – Москва: Изд-во Сканрус, 2010. 7. Яхонт О. В. О реставрации и атрибуции. – Москва: Изд-во Сканрус, 2007. 8. Jokilehto J. A History of Architectural Conservation. – Oxford; Auckland; Boston; Johannesburg; Melbourne; New Delhi: Butterworth-Heinemann, 2002. 9. Roca P., Lourenco P. B., Gaetani A. Historic Construction and Conservation: Materials, Systems and Damage. – New York; London: Routledge, 2019. Допоміжна 1. Консервація і реставрація пам’яток архітектури. Методичний посібник / Авторський кол: Дорофієнко І., Кравченко О. та інш. Київ; Львів, 1996. 2. Никитин М. А., Мельникова Е. П. Химия в реставрации. Справочное пособие. – Ленинград: Химия, 1990. 3. Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань: зб. док. / упоряд. Л. Прибєга та ін. – Київ, 2009. 4. Прибєга Л. В. Охорона та реставрація об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини України: методологічний аспект. – Київ: Мистецтво, 2009. 5. Сансоне В. Камни, которые надо спасти. – Москва: Мысль, 1986. 6. Ситникова Е. В. История реставрации в иллюстрациях. – Томск: Изд-во ТГАСУ, 2016. 7. Тараторин Е. В., Курапина Е. В. Анимация историко-культурных объектов. – Санкт-Петербург: Лань; Планета музыки, 2021. 8. Формозов А. А. Русское общество и охрана памятников культуры. – Москва: Советская Россия, 1990. Інформаційні ресурси 1. Національна бібліотека України імені В.В. Вернадського. – [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ 2. Библитотека: Культура и искусство. – [Електроний ресурс]. – Режим доступу: https://mirknig.su/knigi/kultura/
Уніфікований додаток: Національний університет «Львівська політехніка» забезпечує реалізацію права осіб з інвалідністю на здобуття вищої освіти. Інклюзивні освітні послуги надає Служба доступності до можливостей навчання «Без обмежень», метою діяльності якої є забезпечення постійного індивідуального супроводу навчального процесу студентів з інвалідністю та хронічними захворюваннями. Важливим інструментом імплементації інклюзивної освітньої політики в Університеті є Програма підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників та навчально-допоміжного персоналу у сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти. Звертатися за адресою: вул. Карпінського, 2/4, І-й н.к., кімн. 112 E-mail: nolimits@lpnu.ua Websites: https://lpnu.ua/nolimits https://lpnu.ua/integration
Академічна доброчесність: Політика щодо академічної доброчесності учасників освітнього процесу формується на основі дотримання принципів академічної доброчесності з урахуванням норм «Положення про академічну доброчесність у Національному університеті «Львівська політехніка» (затверджене вченою радою університету від 20.06.2017 р., протокол № 35).