Адміністративно-правовий статус громадських об’єднань та механізм їх взаємодії з органами публічної влади в Україні
Автор: Юрчук Святослав Васильович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Юрчук С.В., Парпан. У.М. (керівник). Адміністративно-правовий статус громадських об’єднань та взаємодія з органами публічної влади в Україні (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Головною ознакою, яку охоплює світ в третьому тисячолітті є пошук шляхів для соціальної, економічної, політичної та духовної трансформації. Держава, намагаючись вирішити дану проблему, визначає, що одним із найголовніших пріоритетів є саме розвиток громадянського суспільства та його демократичних інституцій. Інститут громадянського суспільства впорядковує можливість особи як громадянина відповідної держави захищати свої законні інтереси, а також природні права. В зв’язку з цим, питання актуальності дослідження інституту громадського суспільства набуває надважливого фундаментального значення та потребує з’ясування його теорії, правової структури та правового статусу його окремих інститутів. Розглядаючи громадянське суспільство з методологічної точки зору, то одним із визначальних об’єктів виступає місцеве самоврядування, на корте державою покладені функції з впровадження та організації суспільства, а також забезпечення захисту їх прав та свобод людини та громадянина [1]. Активна робота громадських об’єднань є в певній мірі незмінною ознакою розвиненого громадянського суспільства, демократичних принципів та правової держави в цілому, у якій належним чином забезпечується та гарантуються права та свободи громадян, та можливість всіх суб’єктам брати участь в державному творенні та суспільних відносинах. В Україні останніми роками різко збільшується як кількість громадських об’єднань, так і обсяги їхньої діяльності на всеукраїнському, регіональному та місцевому рівні. Безпосередню увагу з’ясуванню та предметному вивченню механізмів та взаємодії між органами публічної влади та громадськими об’єднаннями приділяли ряд вчених, а саме М. О. Баймуров, Н. Р. Нижник, В. І. Борденюк, О. В. Батанов, О. В. Петришин, М. П. Нижник, В. Д. Яворський, Ю. М. Тодика, В. В. Кравченко, В. Ф. Марцеляк, А. О. Селіванов та інші. Не звертаючи на те, що ряд вчених досліджували та розглядали органи публічної влади як один із основних інститутів громадського суспільства у вітчизняній правовій доктрині поки що немає систематизованого дослідження даної проблематики теоретичного та практичного значення, тому і існує потреба у всебічному комплексному дослідженні механізмів та взаємодії між інститутом громадянського суспільства та органами публічної влади. Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступають загальні закономірності суспільних відносин, котрі виникають в умовах відсутності чіткого механізму правовідносин між органами публічної влади та громадськими об’єднаннями. Предмет дослідження. Предметом дослідження виступає адміністративно-правовий статус громадських об’єднань та взаємодія між органами публічної влади. Мета дослідження. Основна мета даної магістерської роботи провести комплексний аналіз адміністративно-правового статусу громадських об’єднань та механізм їх взаємодії з органами публічної влади. В першому розділі магістерської роботи було детально з’ясовано теоретико-методологічні основи становлення громадського об’єднання, проаналізовано адміністративно-правовий статус громадських об’єднань. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» визначено, що громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Право на об’єднання громадян є одним із тих суб’єктивних прав, які гарантовані основним законом, які важливо впливають на реалізацію всього комплексу прав і свобод громадян та виступають одним з найважливіших інститутів адміністративного права[2]. У другому розділі було проаналізовано загальну характеристику прав, обов’язків та відповідальності громадських об’єднань, з’ясовано класифікацію прав, види обов’язків та види відповідальності. Під правами громадських об’єднань слід розуміти надану і гарантовану державою міру дозволеної поведінки членів громадських об’єднань, яка закріплена в адміністративно-правових нормах та забезпечена державним примусом. Зазначимо, що через установлення прав та обов’язків громадських об’єднань урегульовуються найважливіші відносини та зв’язки її з іншими юридичними та фізичними особами, суспільством та державою. Ці відносини безпосередньо впливають на формування адміністративно-правового статусу громадських об’єднань[3]. На нашу думку, методологічно правильним буде розкривати поняття прав через категорію правової можливості, а обов’язків – через категорію правової необхідності. Такий підхід дозволить встановити існуючі відмінності між правами та обов’язками і розкрити зміст кожного з цих явищ. Крім того, слід відзначити, що юридичні обов’язки – це покладена державою і закріплена в адміністративно-правових нормах міра належної поведінки у правовідносинах, а їх реалізація, забезпечена можливістю державного примусу. У третьому розділі було детально проаналізовано взаємозв’язок громадських об’єднань з органами публічної влади та механізми вдосконалення громадських об’єднань відповідно до міжнародних стандартів. Проведено аналіз взаємодії громадських організацій з міністерством внутрішніх справ, дана співпраця передбачена чинними законодавчими актами України та нормативно-правовими актами. Було з’ясовано конкретні цілі та завдання, основною метою даних громадських об’єднань є попередження та запобігання вчинення різного роду правопорушень серед суспільства, забезпечення інформацією про результати роботи поліції в боротьбі з злочинністю. Ключові слова: громадські об’єднання, права, міністерство внутрішніх справ, обов’язки, відповідальність, органи публічної влади. Перелік використаних літературних джерел: 1. Хачатуров Р. Л. Общая теория юридической ответственности: монографія / Р. Л. Хачатуров, Д. А. Липинский. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 950 с. 2. Царьков И. И. Философские и государственно-правовые взгляды Джона Локка: [моногр.] / И. И. Царьков. – Тольятти: Междунар. акад. бизнеса и банк. дела, 2006. – 55 с. 3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січн. .2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – ст. 356.