Адвокатура України як недержавний самоврядний інститут щодо забезпечення здійснення захисту особи
Автор: Мартиник Лілія Мирославівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Мартиник Л. М., Баїк О. І. Адвокатура України як недержавний самоврядний інститут щодо забезпечення здійснення захисту особи. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю в Україні. Варто зазначити, що саме Конституція України декларує головним обов’язком держави забезпечувати права і свободи людини. Зважаючи на це, для держави необхідним було створення інструменту щодо організації забезпечення надання правової допомоги під час здійснення судочинства, реалізації гарантій держави у здійсненні права на захист прав, свобод, інтересів громадян та інших осіб [1]. Актуальність теми магістерської роботи підтверджується тим, що відповідно до Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, а для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура [1]. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. У відповідності до цього Закону, адвокатською діяльністю є незалежна професійна діяльність адвоката, що спрямована на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Отже, основним завданням адвокатури є забезпечення здійснення захисту особи та надання іншої правової допомоги. Сьогодні саме адвокатура є гарантом цього [2]. Об’єкт дослідження - суспільні відносини щодо забезпечення здійснення захисту особи. Предмет дослідження - адвокатура України як недержавний самоврядний інститут щодо забезпечення здійснення захисту особи. Мета дослідження - полягає в розкритті адвокатури України як недержавного самоврядного інституту щодо забезпечення здійснення захисту особи на основі аналізу сучасної правової доктрини, положень вітчизняного законодавства та практики його застосування. Стисло навести результати дослідження. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використовувати для подальшого вивчення інституту адвокатури, доопрацювання та вдосконалення вітчизняного законодавства. У дослідженні розглянуто становлення, розвиток та сучасний стан інституту адвокатури в Україні. Розвиток адвокатури розпочався ще у Стародавньої Греції та Стародавньому Римі. Як зазначає І. М. Переверза, у Стародавній Греції існувало декілька професій, які мали відношення до договірної моделі адвокатської діяльності: логографи, синегори, параклети і прагматики. Інститут патронату був перехідним етапом на шляху становлення договірної моделі адвокатської діяльності [3, с. 14?17]. В Україні, як зазначає В. В. Заборовський, інститут української адвокатури зародився ще за часів правління Київської Русі [4, c. 141]. Обґрунтовано значення й вплив міжнародних стандартів та європейського досвіду на самоврядність адвокатури в Україні. Зокрема, проаналізовано регулювання адвокатського самоврядування міжнародними документами. Зауважено про те, що необхідно безперешкодно сприяти діяльності адвокатів, виходячи із забезпечення поваги до їх професії та захисту до них безпосередньо. Свобода переконання, пересування, висвітлення думок – це основні принципи свободи професійної адвокатської діяльності. Належна юридична освіта та високий рівень професійної підготовки адвокатів є головними принципами поваги, захисту та відстоювання прав і інтересів клієнтів [5, c. 100]. Крім того, проаналізовано зарубіжні моделі організації адвокатського самоврядування, оскільки їх розуміння є важливим для запозичення досвіду і вдосконалення наявної організаційної структури в Україні. Зокрема, М. В. Рудик вказує на актуальність німецької моделі самоврядування адвокатської діяльності для застосування в Україні [6]. У магістерській роботі проаналізовано правовий статус та гарантії діяльності адвоката як процесуального представника. Визначено, що правовий статус адвоката як процесуального представника варто розуміти як сукупність правових гарантій, прав, обов’язків і свобод та відповідальність адвоката, що закріплені та регламентовані державою в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Цивільному кодексі України, Цивільному процесуальному кодексі, Кодексі України про адміністративне судочинство, Господарському процесуальному кодексі України та інших нормативно-правових актах, і визначають правове становище адвоката в суспільстві та координують його професійну діяльність під час здійснення представництва інтересів, захисту прав та свобод особи в суді. До того ж, детально проаналізовано гарантії діяльності адвоката передбачені законодавством Україні. Визначено, що основними гарантіями адвокатської діяльності є гарантії незалежності, гарантії недоторканності адвоката та гарантії безпеки адвоката. Розглянуто особливості здійснення адвокатом представництва прав, свобод та законних інтересів особи у суді, а також охарактеризовано здійснення процесуального представництва в Україні адвокатом іноземної держави щодо захисту прав, свобод та законних інтересів особи. В. С. Гончаренко слушно зазначає, що адвокат, здійснюючи професійну діяльність на території держави іншої, аніж та, в якій він отримав адвокатський статус, не втрачає правового зв’язку із адвокатським співтовариством країни свого походження, його самоврядними органами чи іншими уповноваженими інституціями. З іншого боку, адвокат іноземної держави не просто надає правову допомогу на території України, а робить це у формі адвокатської діяльності, згідно із українським законодавством. Водночас щодо адвоката іноземної держави в Україні діє своєрідна подвійна дисциплінарна юрисдикція, що також є однією із особливостей його правового становища [7, с. 170]. Крім того, виокремлено й інші види адвокатської діяльності, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів особи та проаналізовано види професійної діяльності адвоката, які передбачено нормами статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ключові слова: адвокатура; захист; правові гарантії; права і обов’язки адвоката; права, свободи та законні інтереси громадянина; принцип незалежності адвокатури; самоврядність. Перелік використаних літературних джерел. 1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. 2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text. 3. Переверза І. М. Адвокатура в Стародавній Греції та Стародавньому Римі. Право: історія, теорія, практика: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ( м. Львів, 14?15 березня 2014 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2014. 4. Заборовський В. В. Зародження інституту української адвокатури (IX-XVIII ст.). Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. С. 139?142. 5. Антонюк С. А. Особливості діяльності адвоката у цивільному судочинстві: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. 6. Руденко М. В. Організаційні форми адвокатської діяльності у країнах Європи (Німеччина, Швеція, Австрія). Форум права. 2016. № 2. С. 168?174. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.c.100. 7. Гончаренко В. С. Особливості дисциплінарної відповідальності адвоката іноземної держави в Україні. Вісник кримінального судочинства. 2017. № 2. С. 165?172. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkc_2017_2_22.