Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян
Автор: Мисик Олеся Степанівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Мисик О. С., Марич Х. М. (керівник). Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Діяльність адвокатури, як інституту громадянського суспільства, спрямована на здійснення захисту прав людини, тому все більшої актуальності набувають питання участі адвокатури у функціонуванні сучасного механізму захисту прав громадян. Передумовою досягнення захищеності прав людини та громадянина є утвердження та розвиток правових норм, забезпечення правової допомоги та здійснення правозахисної діяльності. Важливе значення адвокатури підтверджується нормами законодавства, в яких закріплено, що адвокатура забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі [1]. Актуальними є питання становлення та функціонування правозахисного механізму, значення правозахисної діяльності адвокатури в його структурі. Формування інституту адвокатури тісно взаємопов’язане з виникненням перших проявів судової системи (влади) ще в древніх народів [2, с. 4002]. Важливе значення мають історичні особливості становлення державності, етапи розвитку держави і права, що створили умови для поширення правового захисту та правової допомоги. Поняття механізму захисту прав людини є динамічною характеристикою і переважно є ширшим, аніж поняття самого захисту [3, с. 54]. Розмежування широкого та вузького розуміння правозахисного механізму пояснюється його загальною та конкретною дією. В структурі механізму захисту прав об’єднано його елементи, що перебувають у взаємодії, а також інститут адвокатури, що представлений в інституційній складовій. Аналізуючи сутність адвокатури, виокремлюють її статуси як професії і професійної діяльності, як спільноти адвокатів, як правозахисного інституту [4, с. 24]. Функції та ознаки адвокатури вказують на місце адвокатської діяльності в державі та суспільстві, формування та об’єднання стандартів адвокатської діяльності за їх призначенням. В умовах сучасної демократичної правової держави особливого значення набуває саме плюралістичний характер захисту прав громадян як такий, що передбачає однакову функціональність й ефективність усіх форм і способів захисту прав та свобод людини і громадянина, свободу громадянина у виборі та застосуванні форм захисту своїх прав [5, с. 120]. Особливе місце адвокатури, як недержавного інституту, обумовлено участю адвокатів в судовій та адміністративній формі захисту, наданням правової допомоги, використанням спеціального статусу захисника та представника. Юридична допомога з боку адвокатури усвідомлюється як одна з важливих гарантій прав особи, реалізація якої забезпечується механізмом співпраці держави і громадянського суспільства [6, с. 100]. Гарантованість прав громадян утверджується на національному рівні з метою їх забезпечення та відображається в адвокатській практиці. Універсальність механізму захисту прав полягає в правових, організаційних, функціональних особливостях його дії на основі норм національного та міжнародного права. Вдосконалення національного законодавства та використання міжнародного досвіду комплексно впливає на розвиток адвокатури, механізму захисту прав та має важливе значення для забезпечення прав людини та громадянина. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають при здійсненні адвокатами професійної діяльності щодо захисту прав громадян та надання правової допомоги. Предмет дослідження – юридична природа і правове регулювання основ становлення, структури та функціонування механізму правозахисної діяльності адвокатів. Мета дослідження – комплексний аналіз функціонування інституту адвокатури у правозахисному механізмі. Стисло навести результати дослідження: висвітлено історичні особливості формування механізму захисту прав та інституту адвокатури; охарактеризовано зміст правозахисного механізму та його структуру; з’ясовано значення діяльності та функцій адвокатури; обґрунтовано існування форм захисту прав та правозахисної діяльності, необхідність надання правової допомоги; наведено особливості доступу до правосуддя та процесуального захисту; розкрито роль гарантій захисту та забезпечення прав громадян; визначено напрямки вдосконалення захисту прав та адвокатської діяльності. Ключові слова: адвокатура, правозахисна діяльність, механізм захисту прав громадян, адвокатська діяльність, правова допомога. Перелік використаних літературних джерел. 1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text 2. Антонюк С. Адвокат як суб’єкт надання правничої (правової) допомоги клієнту на професійній незалежній основі. TraektoriaNauki = PathofScience.2019.Vol5. № 5. С. 4001–4016. DOI: 10.22178/pos.46-6. 3. Вишковська В. І. Загальнотеоретична конструкція механізму правозахисної діяльності в Україні. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 18: Економіка і право.2011. Вип. 16. С. 53–58. 4. Вільчик Т. Б. Функції інституційної адвокатури. Форум права.2017. № 2. С. 24–29. 5. Соколенко О. Л. Захист прав громадян як основна функція правової держави. Часопис Київського університету права.2013. № 2. С. 118–121. 6. Нікітченко В. В. Адвокатура України як правозахисна організація. Expert: Paradigm of Legal Sciences and Public Administration.2018. № 1. С. 96–101. DOI: 10.32689/2617-9660-2018-1-1-96-101.