Закономірності зміни швидкості руху громадського транспорту на маршрутах залежно від інтенсивності транспортного потоку
Автор: Купенко Юрій Сергійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Розв’язання проблем із затримками руху громадського транспорту у містах є надзвичайно актуальним завданням, оскільки дозволяє покращити показники мобільності мешканців цих міст, зменшити завантаження вулично-дорожньої мережі приватним моторизованим транспортом, зменшити вплив на довкілля. Загалом такі підходи відповідають принципам сталого розвитку у міському середовищі. У багатьох містах України на цей час громадським транспорт, за виключенням метрополітену, має відносно невисокий рівень привабливості. Переважно це пов’язано із тим, що відсутні різноманітні часові та просторові способи надання йому пріоритету під час проїзду регульованих перехресть (пішохідних переходів), а також ділянок вулиць між ними [1]. За такої ситуації автобуси (тролейбуси або трамваї) знаходяться у загальному транспортному потоці, зберігаючи його основні риси – низька швидкість у робочі дні та пікові періоди, затримки руху перед перехрестями, великі витрати палива [2,3]. Все це значно зменшує ефективність використання рухомого складу на маршрутах. Розв’язок цієї проблеми найчастіше відбувається завдяки введенню двох основних видів пріоритету – часового та просторового, або ж поєднання їх обох. Часовий пріоритет надається завдяки використанням удосконалених автоматизованих систем управління дорожнім рухом, які є елементом інтелектуальних транспортних систем [4]. Досить складна система мережевого зв’язку між рухомим складом, світлофорним об’єктом та центром керування рухом дозволяє розпізнати транспортну одиницю і забезпечити ввімкнення дозвільного сигналу таким чином, щоб мінімізувати затримку руху. Просторовий пріоритет – планувальне рішення, яке реалізується шляхом: облаштування відокремленої смуги на всій протяжності прогону; облаштування додаткової відокремленої смуги на підході до перехрестя; облаштування заїзної кишені на зупинковому пункті; виділяння окремих вулиць виключно для проїзду громадського транспорту. Кожне із запропонованих рішень має свої переваги та недоліки, пов’язані із специфікою формування та конфігурацією вулично-дорожньої мережі, закономірностями утворення транспортних і пасажирських потоків у містах, а також рівнем інтегрованості регульованих ділянок міських вулиць у єдину систему управління [3–5]. Варто також відзначити, що одні й ті ж заходи можуть бути ефективними для одного типу ділянок вулично-дорожньої мережі і в то й же час неефективними для інших [5]. Для реалізації будь-якого із запропонованих рішень необхідно проводити великий комплекс транспортних досліджень. Досить часто ці дослідження потребують залучення значної кількості обліковців та значних затрат часу. Уникнути такого негативного явища можна шляхом використання даних з GPS-трекерів, які вмонтовані у транспортні засоби громадського транспорту. Постійний збір та моніторинг таких даних дозволяє оперативно визначити витрати часу на переміщення окремими ділянка мережі, а також, маючи відомості про показники загального транспортного потоку, встановити взаємний вплив між собою громадського та індивідуального транспорту (в тому числі і вантажного руху). Результатом цього дослідження є виявлення найбільш складних ділянок вулично-дорожньої мережі м. Львова з погляду витрат часу на переміщення громадського транспорту та визначення причин такого явища. Такий моніторинг на практиці дасть можливість встановити типові «вузькі» місця, визначити схожі та відмінні особливості в русі транспортних потоків та визначитись із способом пріоритизації громадського транспорту таким чином, щоб зменшити затримки на переміщення всіх мешканців міста, а також прилеглих територій (в тому числі із урахуванням впливу зовнішнього пасажирського транспорту). Об’єкт дослідження – міський громадський транспорт. Предмет дослідження – величина затримки громадського транспорту на ділянках вулично-дорожньої мережі. Методи дослідження: документальне вивчення – під час проведення теоретичного огляду та опрацювання даних із GPS-трекерів; моделювання руху – під час побудови картограм затримок на вулично-дорожній мережі; натурні вимірювання – під час визначення інтенсивності загального транспортного потоку. Метою роботи є виявлення проблемних ділянок для руху міського громадського транспорту та встановлення причинно-наслідкового зв’язку між ним та загальним транспортним потоком. Для досягнення поставленої мети слід розв’язати такі завдання: 1. Провести теоретичні дослідження щодо особливостей застосування різноманітних способів управління транспортними потоками зі значною часткою громадського транспорту та виявити позитивні і негативні тенденції впливу. 2. Визначити основні чинники, які мають найбільший вплив на затримки руху громадського транспорту та загального транспортного потоку і методи їх усунення з урахуванням досвіду міст України та світу. 3. Провести документальні дослідження із визначення витрат часу на переміщення громадського транспорту на ділянках вулично-дорожньої мережі міста Львова із використанням даних, отриманих з Центру керування рухом (GPS-трекери). 4. Сформулювати основні закономірності та на основі них виробити практичні рекомендації для ефективного управління транспортними потоками на різних (за планувальними особливостями) ділянках вулично-дорожньої мережі. Ключові слова: громадський транспорт, вулично-дорожня мережі, транспортна система, активний пріоритет, пасивний пріоритет, швидкість сполучення, інтенсивність руху. Перелік використаних літературних джерел. 1. Доля В.К. Пасажирські перевезення: підручник / В.К. Доля. – Харків: «Видавництво «Форт»», 2011. – 504 с. 2. Босняк М.Г Пасажирські автомобільні перевезення: навчальний посібник для студентів спеціальності «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний)» / М.Г. Босняк. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. – 272с. 3. Маринцева К.В. Пасажирські перевезення: підручник / К.В. Марінцева. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету, 2009. – 228 с. 4. Поліщук В.П.. Транспортне планування міст: підручник для студентів вузів / Поліщук В.П., Дзюба О.П., Красильникова О.В. – Київ: Знання, 2014. – 371 с. 5. Григоров М.А. Проблеми моделювання і управління рухом транспортних потоків у великих містах: монографія. / Григоров М.А., Дащенко О.Ф., Усов А.В. – Одеса: Астропринт, 2004. – 272 с.