Сучасні тенденції архітектури міжвузівських об’єктів культури. З розробкою культурно-мистецького центру НУ «Львівська політехніка».
Автор: Турчин Наталія Михайлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Дизайн архітектурного середовища
Інститут: Інститут архітектури та дизайну
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Об’єкт дослідження: культурно-мистецький центр НУ «Львівська Політехніка» на вул. Устяновича Мета дослідження: дослідження тенденцій, стану розвитку архітектури та аналізу існуючого нормативного забезпечення, що регламентує проєктування об’єктів культури при університетах, визначенню основних чинників і принципів формування архітектурної типології міжуніверситетських культурних центрів, розробці рекомендацій щодо проєктування і розміщення цих об’єктів у структурі сучасних університетів і міст. Міжуніверситетський центр культури (далі МКЦ) є новим терміном українського архітектурного словника. Будівлі такого типу широко популяризуються у всьому світі. Ці заклади втілюють потреби та пріоритети розвитку сучасної вищої освіти Методи дослідження: використані історичний метод, аналіз, синтез, узагальнення, метод порівняння, моделювання для аналізу аналогів та створення власної концепції проекту. При дослідженні дипломної теми, мною було опрацьовано типологію культуно-мистецьких центрів, визначено терміни: «культура», «мистецтво», «мистецький центр», «міжуніверситетський центр культури». Такий глибокий аналіз дозволив чітко зрозуміти місце культури в житті студентів, виокремити головні особливості неформального навчального простору та шляхи його подальшого розвитку як об’єкту архітектурного проектування. У другому розділі було опрацьовано літературні джерела різних тематичних груп, охоплено історію розвитку студентських культурних центрів України і світу. Що стосується світового досвіду проектування подібних об’єктів, то сьогодні у світі є достатньо аналогів, які показують, як має виглядати мистецький простір для студентства. У роботі наведені аналоги, а саме об’єкти, що наочно показують як працює функціональне наповнення кмц. Кожна така споруда розвиває свою функцію. У ході аналізу вдалось виокремити методи, за якими слід проектувати неформальний простір мистецьких практик та комунікацій. Аналізуючи досвід проектування на теренах України, можна простежити необхідність існування центрів культури і мистецтва. Культурний центр- - дорогий довгостроковий ресурс. Дизайн його окремих приміщень повинен бути: • Гнучкий – для адаптації як до поточних, так і до нових педагогічних технологій • З поглядом на майбутнє– для можливості перерозподілу простору і переналаштуванню під конкретні потреби • Сміливий – виходити за межі випробуваних технологій і педагогічних прийомів • Творчий – щоб зарядити енергією та надихнути студентів та відвідувачів. • Підтримуючий – для розвитку потенціалу всіх студентів. • Універсальний – робити кожен простір здатним підтримувати різні цілі У результаті дослідження варто підсумувати, що гармонійна співпраця між університетами важлива складова студентського життя. Для забезпечення потреб культурного, позанавчального життя студентів має відповідати відповідний простір, як окрема одиниця, а не бути у складі навчального корпусу. Важливо правильно вписувати їх в існуюче архітектурне середовище університетського кампусу. Саме такою є пропонована мною ділянка проектування, що знаходиться на вул. Устяновича між корпусами НУЛП. Форма ділянки – трикутна, що викликає потребу знайти правильні вирішення щодо її розпланування. При розробці генплану та загалом проєкту використовувався комплексний підхід до формування середовища. Будівля нового мистецького центру розглядалася в прив’язці до існуючих будівель, до потоків студентів, до дороги, до оточення в цілому, до історичного району міста. Дана територія має відносно невелику площу, відповідно доцільним є правильно влаштувати її доступність і благоустрій, що сформує цілісне, повноцінне культурне середовище НУЛП. Весь простір центру поділено по функціях. На першому поверсі знаходиться великий хол з зонами для відпочинку та виставковим простором, кафе та рецепція. На другому поверсі розташовано адміністративну зону, велику лекційну авдиторію та конференц-зал. Більшість площі третього поверху займає універсальний простір, який може бути пристосований для різних заходів, а також використовуватись як коворкінг і авдиторія. Виходячи зі світових тенденцій проектування, більшість приміщень формувались як багатофункціональні простори, що можуть використовуватись під декілька функцій одночасно без перепланування. До прикладу, велика авдиторія може бути пристосована під кіно- чи відео- покази або інтерактивні вистави, а багатофункціональний хол може бути місцем для громадських зібрань, проведення лекцій, семінарів, конференцій, бути одним з елементів виставкових просторів, місцем для розміщення інсталяцій та експонування скульптурного мистецтва. Виставкові простори, можуть представляти експозиції як тимчасового, так і постійного характеру. Крім цього приміщення мають змогу вміщувати окремо декілька програм або бути об’єднані в один великий проект. Загалом при формуванні інтер’єрних рішень важливим було зробити простір максимально світлим і «легким». Стильове вирішення інтер’єрів – сучасне, мінімалістичне, з використанням передових технологій та трансформованого обладнання, без стильових імітацій.