Зміна техніко-експлуатаційних показників роботи автобусів на маршруті № 49 з урахуванням нерівномірності пасажиропотоку
Автор: Кордек Софія Олегівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Масові перевезення практично є виключно видом міського транспорту, особливо у великих міських агломераціях. Міське середовище особливо придатне для розвитку такого виду перевезень. Місто забезпечує умови, які є ключовими для ефективних пасажирських пересувань. Це визначається високою щільністю населення та попитом на пересування на короткі відстані [1]. Оскільки міські автобусні перевезення є спільною послугою, він потенційно може отримувати дотації від міста. Це пояснюється його соціальною функцією. Чим вищим є попит на автобусні перевезення, тим ефективніші послуги громадського транспорту можуть бути запропоновані. Низька щільність населення продукує менший попит на перевезення і більшою ймовірністю збиткової роботи і потреби субсидіях [1, 2]. Насправді, більшість систем громадського транспорту не є фінансово надійними і потребують субсидування, навіть якщо кілька їх основних сегментів є прибутковими [1,3]. Транзитні системи складаються з багатьох видів послуг, кожна з яких відповідає певному ринковому та просторовому контексту. Проте, вони є пов’язаними між собою, відтак, певні автобусні маршрути можуть бути залежними від ліній трамваю чи наявності перехоплюючих паркінгів [4]. Однією з найпоширеніших форм міського транспорту є автобусні маршрути, які включають використання транспортних засобів різних розмірів (від невеликих мікроавтобусів до багатосекційних автобусів) в яких перевезення здійснюються на стоячих і сидячих місцях [5]. Вони, як правило, пересуваються по загальній проїзній частині, і тому чутливі до заторів. Основною перевагою такого виду перевезень є їх маневреність та гнучкість, проте, цей вид транспорту важко назвати екологічним, оскільки здебільшого використовуються транспортні засоби з двигунами внутрішнього згорання, які працюють на дизельному пальному. Об’єкт дослідження – міський автобусний маршрут. Предмет дослідження – закономірності зміни техніко-експлуатаційних показників показників роботи маршруту. Мета дослідження: на основі досліджених даних по нерівномірності пасажиропотоку на маршруті встановити зміну техніко-експлуатаційних показників роботи автобусів. Проведені дослідження зміни зміни пасажиропотоків на маршруті №49 в пікові та непікові періоди доби робочих днів та ту вихідні. Визначено основні показники роботи маршруту, які б задовільняли потреби пасажиропотоку. На основі даних по пасажиропотокам визначено їх нерівномірність та на основі цих значень досліджено ряд техніко-експлуатаційних показників роботи автобусів на маршруті, а саме кількість рейсів, інтервали руху, час оберту, кількість випуску, коефіцієнт використання парку, динамічний та статичні коефіцієнти використання пасажиромісткості. Виходячи з розрахунків запропоновано зміну транспортних засобів на ті, які використовують більш екологічне пальне та змодельовано екологічні показники роботи маршрути з використанням різних видів транспортних засобів. Ключові слова – пасажирські перевезення, міський автобусний маршрут, техніко-експлуатаційні показники, інтервал руху, пасажиропотік. Перелік використаних літературних джерел. 1. Rodrigue, J. P. (2016). The geography of transport systems. Taylor & Francis. 2. Gwilliam, K. M. (2002). Cities on the move: a World Bank urban transport strategy review (No. 24910, pp. 1-228). The World Bank. 3. Cervero, R., & Arrington, G. B. (2008). Vehicle trip reduction impacts of transit-oriented housing. Journal of Public Transportation, 11(3), 1. 4. Meyer, M. D., & Miller, E. J. (1984). Urban transportation planning: a decision-oriented approach. 5. Levinson, D. M., & King, D. A. (2019). A Political Economy of Access: Infrastructure, Networks, Cities, and Institutions. Network Design Lab.