Використання тенденцій реновації навчальних просторів і об’єктів історичних ВНЗ Світу в навчальній зоні НУ «Львівська політехніка»
Автор: Дидик Соломія Назарівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Дизайн архітектурного середовища
Інститут: Інститут архітектури та дизайну
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Дидик С.Н., Проскуряков В.І. (керівник), Копиляк І.М. (керівник). Використання тенденцій реновації навчальних просторів і об’єктів історичних ВНЗ cвіту в навчальній зоні НУ «Львівська політехніка». Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Важливість грамотної і сучасної організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є вкрай недооціненою сьогодні в Україні, хоча у всьому світі, в першу чергу в розвинених країнах, цьому питанню вже безліч років приділяють багато уваги. Наявністю, або, хоча б достатньою кількістю сучасного функціонального різноманіття в навчальних зонах ВНЗ України забезпечені лише новостворені заклади і їх кампуси. В цей час історичні споруди, вік яких подекуди перевищує 200 років, абсолютно не задовольняють потреби як студентського, так і викладацького складу в питаннях сучасної і актуальної організації праці, комунікації і дозвілля. Саме тому ця тема в контексті історичних університетів, з уже сформованим середовищем, є беззаперечно актуальною, оскільки практично всі з них не оснащені просторами для навчання та роботи, спілкування, дозвілля, комунікації та творчої діяльності так, як це повинно було б бути, виходячи з сучасних запитів користувача. Головною причиною цьому є швидке і складне явище глобалізації, яке ми переживаємо з кінця минулого століття. Воно породжує зміни, взаємозалежності та ризики в економічній, політичній та культурній сферах [1,2]. Відповіддю на цей процес стала масова активізація університетів в питаннях реновації їх сформованих просторів під сучасні запити. Так за останні роки було типологічно виділено два основних типи просторів, а саме формального та неформального навчання. Основним простором для навчання є формальне навчальне середовище. Головними його критеріями є: встановлена навчальна система чи графік; зазначені навчальні завдання; сприяння з боку професійного ментора; та офіційна акредитація на основі зовнішніх специфікацій [3]. Поняття неформальної освіти оспорюється, і багато хто вживає в своєму описі такого середовища такі терміни: освіта, якою «володіє» та «керує» той, хто навчається; самостійне дослідження; неформально розкладена освіта; освіта з використанням неінституційних технологій; та залучення до навчання, яке відбувається далеко від традиційного освітнього контексту [4]. Все частіше звучить думка, що саме критична здатність, яку розвиває окремий учень, поєднуючи своє формальне та неформальне навчання, є найбільш вагомим здобутком освіти [5]. Окрім того, сьогодні студенти не реагують на пасивні, застарілі методики навчання, вони хочуть активно вчитися через практичні заняття і відкриття. Цей цілісний навчальний досвід підтримується завдяки поєднанню цих просторів. До просторів формального навчання можна віднести традиційні аудиторії, лабораторії та лекційні зали, а також сучасний універсальний тип навчального простору – класи активного навчання. Класи активного навчання (ALC) - це навчальні приміщення, розроблені для оптимізації практичного активного навчання та посилення його позитивного впливу на студентів. Головними його характеристиками є тісна взаємодія і комунікація усіх учасників навчального процесу, що забезпечується спеціальним розташуванням меблів, які до цього підводять, та наявність технічного оснащення. Власне визначення активного навчання включає будь-який педагогічний метод, який окрім перегляду та слухання матеріалу викладача та його конспектування, передбачає активну роботу студентів над навчальними завданнями та роздуми над своєю роботою [6]. Ефективність таких навчальних просторів давно доведена і зараз масово старі традиційні приміщення історичних навчальних закладів світу реставрують до відповідності новим вимогам користувача. Що стосується просторів неформального навчання, то до них можна віднести всі простори перебування студентів поза офіційним навчальним процесом за розкладом. Їх різновидів сьогодні є безліч, як їх типологічних рядів, але всі вони повинні відповідати ряду головних вимог: доступність, гнучкість, технічна забезпеченість, фонова атмосфера та оригінальність [7]. Основним завданням дослідження було виведення формули для інтеграції цих сучасних просторів навчання в зону головного корпусу НУ «Львівська політехніка», і як результат у проєкті на основі цих досліджень було запропоновано введення певних типів таких нових просторів для експлуатації студентами та викладачами. Об’єкт дослідження – тенденції реновації навчальних просторів і об’єктів історичних ВНЗ світу. Простори формального навчання є такими ж важливими для повноцінної фахової освіти студента, як і неформальні простори. Грамотно – спроектовані вузли забезпечують урівноваження робочих і відпочинкових аспектів перебування користувачів у вищому навчальному закладі, ефективність їх навчання. Предмет дослідження – варіативність організації навчальних просторів в залежності від сформованого історичного середовища, навчального профілю (тобто спеціальності студентів), особливостей користувачів, їх вподобань і потреб. Мета дослідження: проаналізувати приклади і виявити тенденції реновації і проектування сучасних навчальних просторів в межах історичних ВНЗ світу. На основі та за висновками аналізу впровадити зміни в організацію навчальних зон у межах будівлі головного корпусу національного університету «Львівська політехніка». Результати дослідження. Вивчивши та проаналізувавши найкращі сучасні приклади реновації навчальних просторів у вищих навчальних закладах всього світу, цей досвід був інтегрований в навчальне середовище Львівської політехніки та був задіяний при проектуванні нових просторів у межах будівлі головного корпусу. Зокрема було передбачено проєктування нової будівлі багатофункціонального навчально – адміністративного центру та реновації атріумів головного корпусу. Ключові слова – формальні навчальні простори, неформальні навчальні простори, типологія навчальних просторів, реновація навчальних просторів, проєктування навчальних просторів, інтеграція закордонного досвіду. Перелік використаних літературних джерел. 1. Beck, U. (2000) What is globalization, Cambridge: Polity 2. Giddens, A. (1990) The consequences of modernity, Cambridge: Polity. 3. Eraut, M. (2000) ‘Non-formal learning, implicit learning and tacit knowledge in professional work’, in Coffield, F. (ed.) The Necessity of Informal Learning, Bristol: The Policy Press. 4. Richard Hall, ISSN 1479-4403 29, Towards a Fusion of Formal and Informal Learning Environments: the Impact of the Read/Write Web., De Montfort University, UK 5. Joseph Rowntree Foundation (2007) Experiences of poverty and educational disadvantage. 6. C. Bonwell, J. Eison, Active Learning: Creating Excitement in the Classroom Office of Educational Research and Improvement, Washington, DC (1991). 7. Hunter, Jonathan; Cox, Andrew, New Library World, Volume 115, Numbers 1-2, 2014, pp. 34-50(17).