Дослідження українського етносу на австрійських етнографічних картах.
Автор: Солоп Андрій Андрійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Геопросторове моделювання
Інститут: Інститут геодезії
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Солоп А.А., Голубінка Ю. І. (керівник). Дослідження українського етносу на австрійських етнографічних картах. Магістерська кваліфікаційна робота. –Національний університет «Львівська політехніка», 2020. Розширена анотація. Характерною особливістю у XIX ст. було посилення процесу формування націй. Відповідно, як окрема галузь науки почала розвиватись етнографія. За результатами етнографічних досліджень вченим вдалося скласти карту розселення окремих народів [4]. На підставі використання цих досліджень було розпочато картографування також території України, що є пов’язано з національним відродженням. На сьогоднішній день питання дослідження української етнокартографії стосовно формування етнічного складу населення України загалом і окремих її регіонів займає вагоме місце в науці. Оскільки етнографічні карти є своєрідним джерелом знань, який потрібний нам для кращого розуміння своєї історії та культури. Саме для цих цілей і підходять геоінформаційні системи, адже вони є потужним інструментом аналізу, який є найважливішим при дослідженні карт. Геоінформаційні технології дозволяють визначити просторові відносити об’єктів на карті, що є його основною перевагою [1]. З розвитком інформаційних технологій стає значно простіше та ефективніше досліджувати будь-які картографічні твори. Провідне місце при цьому займають геоінформаційні технології. Геоінформаційні системи мають ефективні можливості аналізу просторових даних і на його основі виконують просторове моделювання об’єктів і явищ, саме цим вони і відрізняються від усіх інших інформаційних систем. ГІС є не просто інструментом для створення карт як звичайна комп’ютерна система, хоча з його допомогою можна створювати карти різного змісту та докладності у різних проекціях [2]. Геоінформаційні системи є потужним аналітичним інструментом, що є найважливішим при дослідженні карт. Основною перевагою ГІС є можливість визначити просторові відносини між об’єктами карти. Тобто геоінформаційні системи не зберігають карту в тому розумінні, до якого всі звикли, також і не зберігають загальний образ або уявлення про географічні області [2]. Важливою особливістю геоінформаційних систем є те, що вони зберігають безпосередньо дані, що в подальшому дає можливість викреслити потрібний вид відповідно до певної мети [2]. Саме ці чинники зумовлюють актуальність дослідження нашої теми. Метою магістерської кваліфікаційної роботи є дослідження та аналіз українських етнічних територій на австрійських етнографічних картах XIX ст. – початку XX ст. Актуальність дослідження полягає у потребі дослідження етнічної території розселення українського народу задокументованих на етнографічних картах та порівнянні їх характеристик з сучасною територією України. Ці матеріали дозволяють краще зрозуміти суть міжетнічних відносин, окремих аспектів формування етнічних груп, та особливостей «національного питання». Об’єкт дослідження – розселення українського етносу на австрійських етнографічних картах в XIX ст. – на поч. XX ст. Предмет дослідження – особливість розселення українців на австрійських етнографічних картах з використанням геоінформаційного аналізу. Для досягнення поставленої мети нами були вирішені такі завдання: - Ознайомлено з розвитком та становленням етнокартографії як окремого напряму картографування; - Вивчено особливості картографування українського етносу на етнографічних картах Й. Гойфлера, Ф. Ріттера фон Ле Моньє, Р. А. Фрьоліха та Д. Шефера; - Визначено картографічні матеріали, необхідні для проведення аналізу; - Досліджено розселення українського етносу на австрійських етнографічних картах; - Проведено аналіз обраних картографічних матеріалів із застосуванням геоінформаційних технологій; - Визначено склад українського населення відображений на австрійських етнографічних картах; Вихідними даними магістерської кваліфікаційної роботи були австрійські етнографічні карти Й. Гойфлера, Ф. Ріттера фон Ле Моньє, Р. А. Фрьоліха та німецька Д. Шефера. - Й. Гойфлер «Спроба мовної карти Австрійської монархії» 1845. Масштаб 1:3 000 000. - Ф. Ріттер фон Ле Моньє «Мовна карта Австро-Угорщини» 1888. Масштаб 1:1 000 000. - Р.А. Фрьоліх «Найновіша національна і мовна карта Австрійської монархії і прилеглих території» 1849р. Масштаб 1:1 970 000. - Д. Шефер «Карта країн і народів Європи. Національність і утворення держав» 1916-1918. Масштаб 1:4 000 000. На oснові геoінформаційних тeхнологій нами було провeдено aналіз укрaїнських земeль на австрійських та німецьких етнографічних кaртах, встановлено співвідношeння за площeю та протяжністю етнічної межі. Досліджено ареали українського етносу, визначено відсотoк проживaння етнічних українців на тeриторії України та країн-сусідів XIX - початку XX ст. Ключові слова: етнографія, векторизація, геоінформаційний аналіз, етнографічні дослідження, карта, етнос. Перелік використаних літературних джерел: 1. Байцар Андрій. Етнічні карти українських земель у працях вітчизняних та зарубіжних вчених XIX ст. URL: https://baitsar.blogspot.com/2017/01/c-xix.html 2. Ястребкова О. В., Сосса Р. І. Дослідження етнографічних карт території України за допомогою ГІС-технологій // Картографічне моделювання та географічні інформаційні системи : збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції, 03-05 жовтня 2019 р., Львів. – 2019. – C. 154–156. 3. Падюка Н. В. Початки української етнокартографії (друга половина XIX ст.) / Н. В. Падюка // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/zlnb/2008_1/pdf/rozdil-4/Padyuka.pdf. 4. Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. / Р. І. Сосса // підручник. К., Либідь, 2007. 247 с. 5. Ровенчак І., Симутіна А. Перші етнічні карти українських земель / І. Ровенчак, А. Симутіна // Пам’ятки України – 1992. №1. C. 22–26.