Формування та розвиток правового забезпечення функціонування адвокатури в зарубіжних країнах
Автор: Климович Юрій Володимирович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Климович Ю.В., Личенко І.О. (керівник). Формування та розвиток правового забезпечення функціонування адвокатури в зарубіжних країнах (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Важливим інститутом кожного громадського, демократичного суспільства є інститут адвокатури. На даний момент розвиток, вдосконалення цього інституту в Україні відбувається в рамках процесу модернізації суспільних інституцій, що полягає в проведенні комплексу соціальних, правових, економічних, інтелектуальних та культурних змін [1]. Конституція України гарантує кожному право на професійну правову допомогу, у тому числі й безоплатну (ст. 59), що є важливим правом, яке випливає із змісту Основного Закону, та однією зі складових правового статусу особи. За змістом ст. 64 Конституції України конституційне право кожного на професійну правову допомогу в жодному випадку не може бути обмежене. Положення «кожен має право на правову допомогу» ( ст. 59) є нормою прямої дії (ч. 3 ст. 8), і навіть у тому разі, якщо це право не передбачене відповідними законами [2]. У сучасному світі, коли проблема прав людини вийшла далеко за межі окремої держави, виникла необхідність у створенні універсальних міжнародно-правових норм (стандартів), які також визнаються як основні права людини. Ці приписи, як зазначається теоретиками права, відображені в низці важливих міжнародно-правових актів, які встановили загальнолюдські стандарти прав та інтересів особи, визначивши ту межу, за яку держава не може виходити [3]. Держава знаходиться на етапі формування нового правового обґрунтування діяльності адвокатури, яка за час свого існування отримала велику значимість. Зафіксувавши в ст. 59 Конституції України волю народу, гарантувавши кожному право на отримання правової допомоги, прийнявши Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», держава істотно розширила офіційне визнання сфери дії адвокатури та її вихід за рамки судової системи, підвищивши її роль у суспільстві, визнавши її важливою правовою інституцією. Разом з тим, багато питань функціонування цього правозахисного інституту залишається невирішеними [4]. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають в процесі формування та розвитку правового забезпечення функціонування адвокатури в зарубіжних країнах. Предмет дослідження – становлення та розвиток правового забезпечення функціонування адвокатури в зарубіжних країнах, шляхи вдосконалення правового забезпечення цієї діяльності в Україні на основі зарубіжного досвіду. Мета дослідження – полягає в тому, щоб використовуючи системний аналіз нормативно-правових актів, наукових праць українських та іноземних авторів, визначити правові основи діяльності та організації адвокатури зарубіжних країн, визначити на основі цього аналізу перспективні рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства в даній сфері. Стисло навести результати дослідження. Гармонізація українського законодавства з законодавством Європейського Союзу привела до великого кола дискусій щодо проблем, пов’язаних із законодавством про адвокатуру. Тому на даний час реформування інституту адвокатури, зважаючи на досвід зарубіжних держав у цій сфері, є досить доцільним, оскільки це дозволить вирішити низку питань, які є проблемними в адвокатурі. Отже, з огляду на початок нового етапу реформування адвокатури України виникла необхідність дослідження організації та діяльності адвокатури країн Європейського Союзу, порівняння з вітчизняною адвокатурою [5]. Необхідні юридичні знання про організацію адвокатури та правових засад діяльності адвокатів західноєвропейських країн, так як вони дозволять сприйняти значну частину правового досвіду, накопиченого в Західній Європі [6]. Діяльність адвокатури потребує вдосконалення внаслідок поступового зростання її впливу на формування демократичного громадянського суспільства та держави. Проблемними питаннями досі виступають: самостійність адвокатури та її незалежність від держави, монополія адвокатів, підвищення статусу адвоката у суспільстві, доступу до правоохоронного інституту, зміни законодавства напрямлені на організацію адвокатів, імплементація вимог міжнародних документів у вітчизняні нормативні акти, які регулюють діяльність адвокатури. Ключові слова: адвокатура, адвокатура зарубіжних країн, адвокат, монополія адвокатів, правове забезпечення, реформування адвокатури. Перелік використаних літературних джерел 1. Вільчик Т.Б. Адвокатура як інститут реалізації права на правову допомогу: порівняльно-правовий аналіз законодавства країн Європейського Союзу та України: дис .... д-ра. юрид. наук: Харків, 2016. 490 с. 2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 27-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text 3. Зайчук О. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. Київ : Юрінком Інтер, 2006. 688 с. 4. Вільчик Т. Б. Адвокатура та громадянське суспільство у правовій державі право України. Право України. 2014. № 11. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/7531/1/Vilchуk_243_250.pdf 5. СталовєровВ.М Проблеми реформування законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність. Young Scientist. № 5.1. 2017. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/5.1/32.pdf 6. Деханов С. А. Адвокатура в Западной Европе: опыт и современное состояние : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.11. Деханов Сергей Александрович; ГОУВПО «Рос. ун-т дружбы народов». Москва, 2010. 383 с.