Інформаційна безпека як складова національної безпеки України
Автор: Повалений Маркіян Андрійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Повалений М.А., Чистоклетов Л.Г. Інформаційна безпека як складова національної безпеки України. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Сучасний стан суспільного розвитку характеризується як етап формування інформаційного суспільства. Впровадження новітніх інформаційних технологій значно прискорює процес отримання, обробки, аналізу інформації. Широкий і оперативний доступ до інформації підвищує ефективність її використання, що стає невід’ємним елементом управління всіма інститутами і процесами. Сучасна Україна повною мірою включена в процеси інформатизації суспільства і формування єдиного світового інформаційного ринку. Інформаційний фактор відіграє значну роль у державотворчому процесі, у поданні та відстоюванні інтересів держави [1]. Разом з тим інтеграція інформаційних технологій практично в усі сфери життєдіяльності людини призвела до зростання числа інцидентів кібербезпеки як з боку внутрішніх, так і сторонніх порушників. У зв’язку з цим забезпечення інформаційної безпеки для будь-якої держави є однією з найперших проблем. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення інформаційної безпеки України. Предмет дослідження – інформаційна безпека як складова національної безпеки України. Мета дослідження – висвітлення стану інформаційної безпеки в Україні, можливості подальшого її розвитку в умовах ідеологічного протистояння та інформаційної війни. Інформаційна безпека є одним із видів національної безпеки. Інформаційна безпека визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване поширення, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [2]. Державне управління у сфері інформаційної безпеки являє собою процес послідовної розробки та прийняття управлінських рішень, організації виконання даних управлінських рішень, а також організації контролю за ходом їх виконання. Відповідно до Конституції України питання забезпечення національної безпеки належать до компетенції правоохоронних органів, органів Збройних сил України, а також інших військових формувань [3]. Процес прогнозування та аналізу всього спектру загроз інформаційній безпеці набуває в сьогоднішніх умовах особливої актуальності. Необхідно на державному рівні визначати причини загроз та проводити їх аналіз для визначення систематичності їх впливу та розробляти шляхи, методи і засоби їх нейтралізації. На сучасному етапі розбудови системи інформаційної безпеки виняткове значення має зміцнення нормативно-правової бази функціонування інформаційного середовища в цілому та проблеми забезпечення інформаційної безпеки. Динамізм відносин в інформаційній сфері постійно випереджає розвиток суспільної правосвідомості, встановлені регулятори суспільних відносин, ускладнює створення стабільної правової регламентації. Відставання, недосконалість нормативно-правової бази дозволяє окремим суб’єктам реалізовувати свої протиправні наміри і можливості в інформаційній сфері щодо широкого спектра інтересів інших як суб’єктів, так і об’єктів національної безпеки [4]. Серед правових механізмів забезпечення інформаційної безпеки адміністративна відповідальність посідає першочергове місце в системі заходів охорони суспільних відносин в інформаційній сфері. Норми адміністративної відповідальності спрямовані на попередження та припинення протиправних посягань на охоронювані законом інформаційні відносини [5]. Ключові слова: інформаційна безпека, національна безпека, інформаційна політика, суб’єкти інформаційної безпеки, інформаційна сфера, інформаційний простір. Перелік використаних літературних джерел. 1 Шубіна, О.В. (2014). Державна інформаційна безпека: проблеми визначення концепту. Держава та права. № 3. С. 26-31. 2. Негодченко, В. (2016). Основні напрями державної інформаційної політики в Україні. Підприємництво, господарство і право. № 4. С. 77-81. 3. Конституція України (1996): Закон України від 08.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 30. Ст. 141. 4. Стоєцький, Є. (2009). Суб’єкти забезпечення інформаційної безпеки України: адміністративно-правові засади. Інформаційне право. 2009. № 11. С. 161-164. 5. Перун Т. (2017). Значення адміністративної відповідальності в системі заходів забезпечення інформаційної безпеки. Право України. № 10. С. 202-209.