Правовий статус суб’єктів адвокатської діяльності в зарубіжних країнах
Автор: Пшоняк Марія Андріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Пшоняк М. А., ЛиченкоІ.О. (керівник) Правовий статус суб’єктів адвокатської діяльності в зарубіжних країнах (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація Адвокат, як безпосередній учасник процесу формування громадянського суспільства, здійснює свої публічно-правові функції, тим самим сприяючи здійсненню правосуддя, дотриманню законності, поваги до прав, честі і гідності людей.Кожною країною формується своєрідна правова система, що суттєво відрізняється від правових систем інших держав, має певні своєрідні особливості [1, c. 62].Закономірності розвитку суспільства, особливості цивілізаційного розвитку соціальної спільноти зумовлюють специфіку правових інститутів держави, серед яких адвокатура. Вони справляють великий вплив на правовий статус суб’єктів адвокатської діяльності у різних правових системах. Організаційні форми адвокатської діяльності перебувають в залежності від історичних етапів становлення державності та специфіки правової системи (держави статутного чи прецедентного права). Серед перших - ФРН, Франція, Італія, а до других належить Велика Британія та США. Попри специфіку різних правових систем світу, також очевидною є наявність багатьох спільних рис для адвокатів у різних правових системах: високий суспільний статус адвокатів як частини інституції правозахисного характеру, що користується повагою та довірою громадськості, можливість допуску до особи, яка затримана чи обвинувачується у вчиненні злочину, наявності певної корпоративної культури та адвокатської таємниці, схожими також є організаційні принципи побудови адвокатур країн світу. Об’єкт дослідження– правовідносини щодо реалізації правового статусу суб’єктів адвокатської діяльності в зарубіжних країнах. Предмет дослідження–правовий статус суб’єктів адвокатської діяльності в зарубіжних країнах. Мета дослідження–полягає в тому, щоби з використанням наукової літератури, положень чинного законодавства та практики його втілення здійснити ґрунтовний аналіз правового статусу суб’єктів адвокатської діяльності в зарубіжних країнах, визначити можливості адаптації позитивного досвіду в Україні. Стисло навести результати дослідження. Магістерську роботу присвячено дослідженню особливостей правового статусу суб’єктів адвокатської діяльності в зарубіжних країнах, їх зумовленості специфікою правових систем світу, історичною зумовленістю розвитку правових інституцій цих держав. В результаті проведеного дослідження встановлено, що адвокат завжди є носієм спеціального правового статусу, що надає особі право не лише здійснювати консультування з правових питань, але й представляти інтереси в суді, захищати права особи, зокрема й у кримінальних справах, готувати процесуальні документи та протидіяти незаконній діяльності представників органів влади.Суспільне значення адвокатури пов’язане з тим, що вона у розвинутих державах є частиною правосуддя, має громадський характер, стоїть на сторожі справедливості, відновлення порушеного права [2, c. 154]. Характеристика адвокатур світу заставляє вирізняти їх спільні риси, що є визначальним для проведення потрібної типології, визначення їх правової природи як сукупності особливостей, що віддзеркалюють сутність адвокатської професії та правового статусу адвокатів [3, c. 71]. Для країн романо-германської системи, серед яких Франція та Німеччина характерна «територіальна юрисдикція» адвокатських об’єднань. Адвокати Німеччини традиційно розглядаються як «частина системи правосуддя» [4].Класична модель передбачає обов’язкове членство адвокатів в палатах адвокатів. Діє основний принцип корпоративного управління, що передбачає делегування частини повноважень у сфері управління. До обов’язків адвокатів віднесено сплату членських внесків відповідно до статуту корпоративної самоврядної організації [5, c. 39].Для кримінального процесу цієї правової сім’ї притаманна значна самостійність адвоката від підзахисного. Це наслідок перейняття у цій системі права загальних засад адвокатури римського періоду. Адвокат у цих країнах є вільним у виборі засобів захисту інтересів підзахисного, довірителя, формування правової позиції у справі. Натомість для США характерно, що у кримінальному провадженні на обвинувача США не покладається обов’язок всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, тому адвокати нерідко здійснюють власне розслідування задля отримання потрібних доказів, які здатні служити підставою для виправдання підзахисного чи пом’якшити міру його покарання. У США адвокати меншою мірою залежні від адвокатських самоврядних організацій, а дисциплінарну практику вважають більш ліберальною [76, c. 101].Адвокат може практикувати поодинці або в складі невеликих адвокатських контор або крупних адвокатських фірм. Частина адвокатів працює у відомствах «публічних захисників» на безкоштовній основі. Встановлено, що системи адвокатур Великої Британії та США схожі. Вони схожі тим, що в основі їх роботи лежить прецедентне право, обидві організації багато зусиль покладають на забезпечення етичних стандартів та якості адвокатських послуг, професійної підготовки адвокатів. Водночас є й відмінні риси. Відмінні риси стосуються чіткої градації різновидів адвокатів у Великій Британії, що не характерно для США, різнорідності регіонального правового регулювання, що більшою мірою характерно для США (прийняття законів штатів), різнорідності корпоративних об’єднань адвокатури Великої Британії і США. Ключові слова:адвокат, правовий статус, адвокатська діяльність, правовий статус суб’єктів адвокатської діяльності,суб’єкт адвокатської діяльності, організаційні форми адвокатської діяльності. Перелік використаних джерел 1. Переверза И. (2013) Правовоерегулированиеинститутаадвокатуры в Европейском Союзе. Юридичний вісник.№ 3.С. 194–199. 2. Синеокий О. В. (2008) Адвокатура какинститутправовойпомощи и защиты: Учебноепособие.Харьков : Право.496 с. 3. Деханов С. А. (2005) Типологияинститутаадвокатуры. Адвокатура в Европе и США. Адвокат.№ 9.С. 67–71. 4. Бакаянова Н. М. (2005) Реформування адвокатури відповідно до міжнародних стандартів. Актуальні проблеми держави і права.Вип. 24.С. 168–173. 5. Оганесян С. М. (2008) Понятиемеждународныхстандартов прав человека. Международноепубличное и частное право.2008.№ 2.С. 18–21. 6. Романов А. К. (2002) Правовая система Англии. Москва: Дело, 344 с.