Правове регулювання кібербезпеки у США та Україні: порівняльно-правові аспекти
Автор: Якубовський Володимир Володимирович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Якубовський В. В., Радейко Р. І. (керівник). Правове регулювання кібербезпеки у США та Україні: порівняльно-правові аспекти (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Безпека в інформаційному просторі стає одним з головних пріоритетів діяльності України. Розуміючи нові виклики у сфері телекомунікацій та Інтернету державі є необхідний ефективний механізм протидії загрозам у цифровому просторі. Особливо гостро це відчувається в умовах гібридної війни з Росією, де кіберпростір є одним з ключових елементів протистояння. Обстановка, яка складається в сучасному світовому кіберпросторі навколо України вимагає прийняття адекватних заходів протидії, щоб потенційні конкуренти не могли завоювати та отримати інформаційну перевагу над Україною як в мирний, так і у воєнний час [1]. В «Стратегії національної безпеки України» надається розмежування понять кібербезпека та інформаційна безпека, шляхом визначення загроз інформаційній безпеці та загроз кібербезпеці і безпеці інформаційних ресурсів [2]. Так, до загроз інформаційній безпеці віднесено ведення інформаційної війни проти України; відсутність цілісної комунікативної політики держави, недостатній рівень медіа-культури суспільства. Загрози кібербезпеці і безпеці інформаційних ресурсів визначаються в уразливості об’єктів критичної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів до кібератак, а також у фізичній і моральній застарілості системи охорони державної таємниці та інших видів інформації з обмеженим доступом [1]. Європейське співтовариство відмічає, що мережева та інформаційна безпека вже стає ключовим фактором у розвитку інформаційного суспільства. Перш за все, мережі та інформаційні системи містять конфіденційні дані та економічно цінну інформацію, що підвищує стимул для атак. Атаки на інформаційні системи можуть мати серйозні у національному масштабі наслідки, як то збої у роботі систем комунікацій, витік конфіденційної інформації тощо [3]. Важливим і визначним документом стало прийняття Стратегії кібербезпеки України. Метою Стратегії кібербезпеки України (далі –Стратегія) є створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави [4]. Документ визначає основні загрози кібербезпеці, пріоритети та напрями її забезпечення. Документ визначає основні загрози кібербезпеці, пріоритети та напрями її забезпечення. Визначальними у ній є концептуальні положення, які вказують, що державна політика у сфері кібербезпеки має бути спрямована на досягнення сумісності з відповідними стандартами ЄС та НАТО. Стратегія передбачає конкретні кроки для розбудови національної системи забезпечення захисту кіберпростору, своєчасного виявлення та нейтралізації кіберзагроз, а також запобігання їм з урахуванням практики провідних держав-членів НАТО та ЄС [5]. Багато інших важливих питань на сьогодні не вирішено: не створено перелік інформаційно-телекомунікаційних систем критичної інфраструктури, не побудовано захищений дата-центр для органів державної влади, не сформовано основні індикатори стану кібербезпеки та показники ефективності виконання Стратегії кібербезпеки України, не створено єдину систему виявлення кіберзагроз та платформу обміну інформацією (даними) між суб’єктами кібербезпеки тощо. Мета дослідження – визначення основних особливостей функціонування інституту кібербезпеки в України, а також визначення методів удосконалення функціонування цього інституту, відповідно до міжнародних тенденцій кібербезпеки. Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають між державою та іншими суб’єктами права у зв’язку з використанням кіберпростору. Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти застосування національного законодавства України, а також міжнародно-правових актів до регулювання відносин в кіберпросторі. Ключові слова: кібербезпека, інформаційна безпека, кіберпростір, інформаційне суспільство, стратегія кібербезпеки, кіберзагроза. Перелік використаних літературних джерел 1. Форос Г. В., Жогов В. С. Особливості трактування поняття “кібербезпека” в сучасній юридичній науці. Правова держава. 2019. № 33. С. 128–134 2. Про Стратегію національної безпеки України [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 06.05.2015 № 287/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0005525-20#Text. 3. Войціховський А.В. Кібербезпека як важлива складова системи захисту національної безпеки європейських країн. Журнал східноєвропейського права. 2018. № 53. С. 26–37. 4. Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/96/2016. 5. Кібербезпека України: наукові та практичні виміри сучасності / І. О. Валюшко // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. – 2016. – № 3-4. – С. 117–124.