Моделювання потреби в запасних частинах типової СТО легкових автомобілів.
Автор: Марченко Ростислав Володимирович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Автомобільний транспорт
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Марченко Р. В. – Моделювання потреби в запасних частинах типової СТО легкових автомобілів. // Магістерська кваліфікаційна робота. НУ «Львівська політехніка», кафедра «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки». – Львів, 2020. – 65 с. – Рис. 18. – Табл. 9. – 23 джерел. Метою даної магістерської є розроблення методики прогнозування витрати запасних частин станціями технічного обслуговування легкових автомобілів. Дослідження закономірностей формування запасів та прогнозування потреби запасних частин. Ефективність роботи будь-якого сервісу визначається оптимальною організацією матеріально-технічного забезпечення (МТЗ). Основними підсистемами МТЗ є: забезпечення оптимальних запасів запасних частин (ЗЧ) та розхідних матеріалів і методів поповнення; процес замовлення та логістика доставки запасних частин та різноманітних матеріалів. Незадовільна організація МТЗ має негативні наслідки для сервісу, зокрема: збільшення тривалості перебування автомобілів в ремонті (потреба в додаткових виробничих зонах); втрата клієнтів (відсутні необхідні комплектуючі); загальне зниження конкурентноздатності СТО. Проведений аналіз дозволив сформувати типовий перелік базових на сьогодні послуг для станції технічного обслуговування: гарантійне та післягарантійне обслуговування; ремонт після ДТП; програмний та технічних тюнінг. Відсутність чіткої методики прогнозування витрати комплектуючих, яка б максимально враховувала б динамічні зміни, не дозволяє автосервісам максимально використати наявний потенціал. Тому, ефективність функціонування будь-якого СТО можна підвищити шляхом використання дієвої системи прогнозування витрати комплектуючих. Задача прогнозування запасів СТО полягає в динамічному аналізі товарного обороту та визначення оптимальної кількості запасів прогнозуючи при цьому можливу витрату цих запасів. В роботі розглянуті існуючі на сьогодні принципи організації забезпечення запчастинами станцій технічного обслуговування автомобілів. Аналіз основних досліджень з даного напрямку дозволив встановити перелік основних чинників, та механізм їхнього впливу на потребу СТО в запчастинах. Виявлено, що витрати на запчастини становлять суттєву частину експлуатаційних витрат власника транспортного засобу. А в деяких випадках, прибутки СТО від продажу цих комплектуючих дають більшу виручку, а ніж основна спеціалізація. Сучасні станції технічного обслуговування в своїй структурі мають не лише сервісну базу (ТО та ремонт), але й підрозділ для роздрібної торгівлі (магазини при СТО). Тому аналіз потоку запасних частин доцільно поділити на декілька складових залежно від спеціалізації СТО та об’ємів комплектуючих необхідних постам. Особливість прогнозування полягає в короткостроковому періоді (місяць). Поділ витрати комплектуючих на дві складові, зумовлює ряд складностей: значно зростають об’єми розрахунків потреби запчастин; відсутність статистики по витраті комплектуючих окремими підрозділами; статистика зібрана по постах чи підрозділах не достатньо відображає механізм руху комплектуючих від постачальника до споживача. Запропонована класифікація та реалізоване дослідження факторів впливу на потребу автосервісів в запчастинах. Встановлено, що середній пробіг, середній вік, та кількість заїздів автомобіля найсуттєвіше впливають на потребу в комплектуючих. Обґрунтовано методику побудови математичних моделей. Зокрема, детально розглянуто принцип побудови регресійної моделі, розрахунку коефіцієнтів регресії із використанням сучасного програмного забезпечення. Запропоновані методичні вибору оптимальної моделі. Встановлено, що для прогнозування потреби в запчастинах для СТО за вибраних факторів, доцільно використовувати регресійну модель. В даній роботі проаналізовано три груп деталей: ремінь ГРМ та генератора (1); тяга керма, передній гальмівний диск (2), передній та задній бампери (3). Статистична інформація отримана з реального СТО. Отримані результати демонструють три максимуми "активізації" витрати комплектуючих, два на весняний період та осінь. Пов’язано це із підготовкою авто до інтенсивної експлуатації (весна) та підготовкою до зимового періоду (осінь). Для 3 групи мінімальна витрата спостерігається літом (відпустки), а коливання аналогічні 2 групі. Кінець осені початок зими характеризується попитом на кузовні роботи (2 група), що може спричинити дефіцит цих деталей. Тому ці деталі користуються попитом в магазині у вересні та листопаді. Аналогічна ситуація повторюється і навесні. Максимуми витрати сервісу та магазину не ідентичні. Використання для моделювання потреби запчастин законів розподілу є неефективним. Пояснюється це невеликими проміжками часу замовлення запасних частин. Розроблена математична модель прогнозування витрати запчастин станцією технічного обслуговування в залежності від впливу 3 факторів (пробігу авто, середнього віку та кількості заїздів до сервісу). Витрата запчастин і є одночасно потребую в запчастинах для сервісу. Для дослідження взаємозв’язку складових використаний метод багатофакторного кореляційно-регресивного аналізу. Отримана модель дозволяє отримати результат із відносною похибкою не більше 5%.