Популізм як феномен сучасного українського політичного дискурсу
Автор: Фаріон Ярослав Андрійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Соціологія
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Фаріон Я.А., Яцишин І.І. (наук.керівник) Популізм як феномен сучасного українського політичного дискурсу Магістерська кваліфікаційна робота Національний університет «Львівська політехніка» Львів - 2020 Розширена анотація Поняття «популізм» походить від латинського слова «populus», що перекладається як «народ». Популізм - це певна політика, риторика, яка звертається до простих народних мас, їхніх сподівань, страхів, незадоволення життям і грунтується на протиставленні інтересів широких суспільних мас інтересам поточної політичної еліти. Тобто, цейтермін несе в собі дуже сильну критику «еліти», яка на цей момент має владу у суспільстві. Популістські політики та рухи можуть відрізнятися між собою – бути правими чи лівими за політичною орієнтацією, не мати жодного лідера або мати сильну вертикальну структуру. Дослідник Р. Хаас (2016) має таку точку зору стосовно популізму: «Популізмсьогодні вочевидь знаходяться на підйомі. Ми присутні і спостерігаємо на власні очі широко розповсюджене несприйняття глобалізації та міжнародної співпраці, з яких проростають сумніви в цінностях попередніх позицій і попередньої політики» (с.10). Українська вчена Ю. Калюжна (2017) також досліджує проблематику популізму і має з цього приводу таке бачення: «Політики-популісти глобалізаційної доби відверто спекулюють на соціально гострих темах – бідності, безробітті, тероризмі, війнах, мігрантах, і за допомогою медіатизації сучасної політики, пропонують виборцям райдужні картини майбутнього, які апріорі неможливо втілити в реаліях сучасної політики та економіки, або пропонують готові рецепти з минулого, які вдало спрацювали в певний час і за певних умов, проте вочевидь виявляться марними в реаліях сьогодення» (с.85). Для більш детального та кращого розуміння популізму, варто виокремити британського науковця П. Таґґарта (2000), який розглядає феномен популізму в межахтаких фундаментальних ознак: • негативне сприйняття представницької політики; • часте звертання до ідеалізованої «середини», в якому все: суспільство, політика, економіка – відображає цінності та вірування «звичайних» людей; • «нестача основних цінностей»; • популістський рух зазвичай активізується під час різних криз. Тобто тоді, коли соціальні, економічні, політичні структури знаходяться у складному становищі; • популістські рухи недовготривалі, тобто вони втрачають своє «обличчя», щойно стають частиною тих структур, проти яких вони так рішуче виступали; • природа популізму залежить від національного контексту, в якому проявляється популізм (с.24). Український вчений Т. Радь (2009) теж вивчав явище популізму і сформував такі основні тези: 1. ідейна течія, що відображає масові настрої, прагнення людей; 2. політичний рух, який прагне здобути владу для блага всього народу, який виникає в результаті реакції суспільства на динамічні економічні, соціальні, політичні і культурні зміни з метою відновлення (або адаптації) простих традиційних форм і цінностей; 3. певний тип ідеології, що підтримує ідею сильної держави за прямої участі народу в державному управлінні та при цьому враховує національні суспільні традиції, їхні особливості, інтереси; 4. різновид поведінки політика, схильність завойовувати популярність, визначити свою політичну діяльність, використовуючи прості і зрозумілі людям аргументи і пропозиції; 5. сукупність гасел і дій, а також форм, методів та технологій, що застосовуються політичними діячами з метою здобуття та поглиблення підтримки з боку широких суспільних мас (с. 289- 293). Ще один український фахівець з популізму С. Чунихина (2019)так само аналізує проблематику популізму за такими основними рисами: ? за популізмом завжди стоять потужні цифрові технології; ? популізм зневажає державу; ? популізм заперечує наявність по-справжньому серйозних проблем, підмінюючи їх менш важливими, але більш «хайповими» (с.9). Об’єктом магістерської роботи є популізм як феномен сучасного українського політичного дискурсу. Предметом магістерської роботи є специфіка популізму як феномену сучасного українського політичного дискурсу. Метоюмагістерської кваліфікаційної роботи є дослідження особливостей популізму як феномену сучасного українського політичного дискурсу. Проаналізувавши методом контент-аналізу сайти українських ЗМІ щодо проявів популізму у діяльності сучасних українських політиків, можна точно стверджувати, що кожен український політик вдається до тієї чи іншої форми популізму. Так, наприклад Володимир Зеленський є яскравим втіленням популіста. Особа, яка ніколи не мала стосунку до української політики, говорить зі своїми виборцями дуже легко, непублічно, по-простому. Одразу помітно, що людина не з політики. Тут варто відзначити два чинники: по-перше, критика «людиною з народу» поточних політичних еліт (нічого не зроблено, а було стільки часу тощо); по-друге, «свій хлопець», «нове обличчя» у політиці, яке дуже хоче змін у країні. Ці два фактори і є найбільш популістичними. Адже виборці поведуться на це і навіть не здогадуються, що їх в кінцевому результаті обдурять і нічого не зміниться. Також здійснивши глибинні інтерв’ю з експертами, можна чітко сказати, що популізм притаманний українським політикам. Було відзначено Олега Ляшка, Юлію Тимошенко та інших. Окрім цього, всі фахівці підтвердили, що на сьогодні найбільш вираженим популістом в Україні є президент В. Зеленський. Ключові слова: популізм, риторика, політика, дискурс, медіатизація, держава, глобалізація. Перелік використаних літературних джерел 1. Хаас, Р., (2016).Мировойбеспорядок. Американскаявнешняяполитика и кризис старого порядка. Переводс английского В. Желнинов. Москва: АСТ., С. 10-12. 2. Калюжна, Ю. І., (2017). Популізм, як політико-культурний феномен сучасної світової політики. Київ: Сучасне суспільство, 2 (14), С. 80–87. 3. Taggart, P., (2000). Populism. Buckingham PA:New-York: OpenUniversityPress., P. 24-25. 4. Радь, Т.К.(2009). Теоретичні засади популізму. Науковий Вісник Ужгородського університету. Політологія, Соціологія, Філософія, (13), С. 289–293. 5. Чунихина, С.А.(2019). Новыйукраинскийпопулизм. О чемсказал и промолчал Владимир Зеленский в своїй инаугурационной речи [online] (Последнееобновление 20 Май 2019) Доступно: https://focus.ua/opinions/429431-novyj-ukrainskij-populizm-ochemskazal-i-promolchal-vladimir-zelenskij-v-svoej-inauguracionnoj-rechi.html [Дата звернення 24 Май 2019].