Використання концепції резильєнтності в процесі ресоціалізації дітей із сімей, що опинились у складних життєвих обставинах
Автор: Ковальчук Алла Вікторівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Соціальна робота
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Ковальчук А.В., Герасим Г.З. (керівник). Використання концепції резильєнтності в ресоціалізації дітей з сімей в складних життєвих обставинах . Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Резилієнс відноситься до здатності людини справлятися з навколишніми труднощами, надмірним рівнем стресу та потребами суспільства. Здатність вистояти і пройти руйнівні та надзвичайні ситуації життя ( Walsh, 2008). Поняття резилієнс почали досліджувати відносно недавно, а саме у 80-х роках 20-го століття. В Україні є декілька науковців, які вивчають резилієнс, це- Володимир Чернобровкін (2017), Тетяна Титаренко (2014), Наталія Гусак (2017), Оксана Шклярська (2015). Наразі, розроблена база з теорій та практик для роботи соціальних працівників у випадку надзвичайних ситуацій, де детально описані ступені інтервенції на рівні людини, сім’ї та громади (Гусак, Чернобровкін та ін.., 2017). Об’єкт дослідження - резилієнс як метод ресоціалізації в соціальній роботі; Предмет дослідження - особливості застосування підходу резилієнс соціальними працівниками в ресоціалізації дітей, які знаходяться в складних життєвих обставинах; Мета дослiдження - на основі наукових джерел розкрити особливості використання концепції резилієнс в соціальній роботі з дітьми, які знаходяться в складних життєвих обставинах. На основі опрацьованої літератури, ми визначили, що резилієнс означає життєву стійкість, психологічну пружність. Резилієнс вибудовується на трьох рівнях: індивідуальний рівень, рівень сім’ї та громади. З’ясовано вплив складних життєвих обставин на процес формування особистості. Емоційні зв’язки між дорослими та дітьми у родині є провідними факторами виховного впливу на дитину. Досліджено чинники, що сприяють формуванню резильєнтності у дітей, які знаходяться в складних життєвих обставинах. У всіх досліджених нами публікаціях та наукових роботах наголошувалось про такі елементи формування резильєнтності як: самооцінка, впевненість у собі, власних силах, підтримка сім’ї, близьких друзів, позитивна атмосфера в родині, наявність улюбленої справи, хобі, наявність уваги з боку хоча б одного дорослого, релігійність, духовні цінності, психологічне благополуччя. З’ясовано особливість соціально-психологічної роботи у ресоціалізації дітей, у СЖО. Робота соціального працівника передбачає комплексну роботу, яка дозволить дитині відчувати себе впевнено у своїх у правах, статусі, здоров’ї, дієздатності у власних очах і серед оточуючих. Йдеться про такі види реабілітації, як: соціальна, медична, психолого-педагогічна. Ключові слова: резилієнс, складні життєві обставини, ресоціалізація, соціальний працівник, соціальна робота. Перелік використаних літературних джерел: Гусак, Н. В., Чернобровкін, В., Максименко, А., Богданов, С., & Бойко, О. (2017). Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс. Київ: НаУКМА. Walsh, F. (2008). Using Theory To Support a Family Resilience Framework in Practice. Social Work Now, 39, 5-14.