Інклюзія в музеях: світовий досвід та його застосування в Україні
Автор: Москаль Богдана Іванівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Музеєзнавство, пам'яткознавство
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Анотація Москаль Б.І., Боляновський А. В.(керівник ). Інклюзія в музеях: світовий досвід та його застосування в Україні. Магістерська кваліфікаційна робота - Національний університет «Львівська політехніка», Львів 2020 рік. Розширена анотація. На сучасному етапі здійснюється глобальна інтеграція людей у суспільне життя. Усе більшого поширення в суспільстві набуває інклюзія – процес залучення та об’єднання всі соціальних верств суспільства в один неподільний соціум, зокрема, суспільна інтеграція людей, які мають певні розумові чи фізичні вади. Для них розроблено спеціальні навчальні програми, створенні освітні заклади, спеціалізовані заклади для фізичних тренувань, проте більшість давніх і недавніх будівель є непристосованими для щоденного використання. Однак в Україні ці процеси відбуваються дуже повільно, для неповносправних суспільство і держава надають допомогу в недостатніх масштабах і не у всіх сферах. Зокрема недостатню увагу і підтримку людям з особливими потребами надають серед іншого в музеях. Саме шляхам і засобам вирішення цих проблем присвячено дану магістерську кваліфікаційну роботу. Об’єкт дослідження: музейні установи в Україні у порівнянні із закордонними практиками інклюзії у музеях. Предмет дослідження: характеристика покращення умов обслуговування людей з фізичними та іншими вадами в музеях Львова та України на основі закордонного досвіду. Мета дослідження - охарактеризувати основні проблеми неповносправних під час відвідування музейних закладів та запропонувати адекватні методи вирішення їх проблем з урахуванням досвіду зарубіжних країн, застосування якого в подальшому буде запропоновано для покращення становища людей з інвалідністю. Для досягнення цієї мети передбачено вирішити такі завдання: ? проаналізувати особливості соціального стану осіб з інвалідністю і з’ясувати основні законодавчі нормативні положення про статус та права людей з особливими потребами в Україні; ? вивчити і висвітлити зарубіжний досвід в інклюзії в музеях на прикладі Польщі, Португалії та Нідерландів; ? запропонувати програми подолання створених соціальних та культурних бар’єрів між повносправними і неповносправними людьми у музейній сфері. Охарактеризовано термінологічний інструментарій у дослідженнях з поясненням і визначенням основних термінів вжитих у магістерській кваліфікаційній роботі. Охарактеризовано сприймання і метди та засоби вирішення проблем неповносправних запропоновані і апробовані у різних країнах. У дипломній роботі досліджено питання інклюзії в музейній сфері. Це насамперед, так би мовити, суспільна інтеграція людей, які мають певні розумові чи фізичні вади. Було проаналізовано, особливості державно-правового законодавства щодо осіб з інвалідністю, стадії інтеграції в соціум, спрощення соціо – культурних бар’єрів. Сучасне життя формує відповідні вимоги до соціального захисту інших суспільних категорії населення. Практика показує, що значна частина положень соціально-економічної політики щодо інвалідів застаріла і не відповідає потребам сьогодення, а також не узгоджується із загальновизнаними високогуманними міжнародними нормами і стандартам Це стосується також музейної сфери, а саме не в усіх музеях України створено належні умови відвідування неповносправними людьми. З’ясовано і охарактеризовано ставлення суспільства до неповносправних, моделі інвалідності та різного типу дискримінації. Окреслено професійні та етичні стандарти у поведінці музейних працівників з людьми з особливими потребами. Досліджено правила поведінки музейних працівників, при роботі з людьми різних типів інвалідності закордоном. Розглянуто приклади музейних практик у Польщі, Нідерландах та Португалії у порівнянні з Україною. Запропоновано методи покращення умов доступності для неповносправних людей в музеях України, та підвищення рівня професіоналізму музейних працівників в обслуговуванні потреб цих людей. У роботі запропоновано такі засоби вирішення проблем людей з та фізичними вадами та іншими вадами під час відвідування музею: ? ліфт та підіймач, які з легкістю доставлять людину на будь – який поверх, вирішить проблему зі сходами, які є основною перепоною для людей з вадами опорно – рухового апарату; ? портативний пандус, який є легким у використанні та транспортуванні, і є просто незамінним для подолання бар’єрних порогів; ? аудіогід та тактильні копії, вони допоможуть більш детально розповісти про експонат шляхом аудіо супроводу або тактильних відчуттів для слабозрячих або незрячих; ? спеціальні презентації для для слабо зрячих; ? відеодискрипція та аудіо дескрипція розроблена для слабочуючих і не чуючих; ? можливе використання індукційної петлі, яка посилає сигнал до звукового апарату, використовується для нечуючих людей. Ці всі засоби допоможуть зробити музей більш доступним для «спеціальної» аудиторії.зроблено такі висновки: перспективи взаємоінтеграції повносправних і не повносправних залежать також На підставі аналізу дослідженого матеріалу вирішення проблем відвідувачів музею неповносправними є однією зі складових компонентів загального вирішення питання взаємоінтеграції повносправних і неповносправних осіб у суспільстві країни. Унаслідок позитивного розв’язання цього завдання, можна створити платформу для конструктивної взаємодії двох суспільств, адже музеї виступають, як простір де акумульована пам’ять про минуле людства. У результаті вирішення проблеми інклюзії музеї як заклади стануть чудовим місцем для культурної інтеграції усіх соціальних груп незалежно від їх суспільних потреб. Ключові слова: інклюзія, музеї, люди з інвалідністю, неповносправні, модель інвалідності, соціо – культурні бар’єри, соціальний захист. Перелік використаних літератури та джерел: 1. Boer, F. H. Museumrepresentaties van een multiculturele minderheid-Een onderzoek naar de representatie van de Surinaamse gemeenschap in het Nederlandse museumwezen van het laatste decennium. MS thesis. 2014. URL: Scriptie F.H. Boer .pdf 2. Sandell,R. (2003). Social inclusion, the museum and the dynamics of sectoral change. Museum and Society. 3. Засенко В., Колупаєва А. Діти з особливими потребами: пріоритетні напрями державної політики України в галузі освіти, соціального захисту й охорони здоров’я // Особлива дитина: навчання і виховання, № 3, 2014 – С. 20?29. 4. Козуб І. До питання про вживання поняття «Інвалід в національному законодавстві» / І. Козуб // Наука молода. – 2009. – С. 123–127. 5. Колісніченко А. І. Історія держави і політико-правових вчень Стародавньої Греції та Риму: Навчальний посібник / А. І. Колісніченко. – Миколаїв: Видавництво МФ НаУКМА, 2002. – 274 с 6. Сачок В. О. Теоретико-історичний аналіз розвитку становлення системи опіки і навчання осіб з вадами розвитку [Електронний ресурс]/ В. О. Сачок. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchdpu/ped/ 2012_96/Sachok.pdf