Перспективи деокупації Російською Федерацією українського Донбасу: роль і вплив міжнародних організацій
Автор: Вовчанська Тетяна Миколаївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: польська
Анотація: Вовчанська Т. М., Луцишин Г. І. (керівник). Перспективи деокупації Російською Федерацією українського Донбасу: роль і вплив міжнародних організацій. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. У магістерській роботі досліджено перспективи деокупації українського Донбасу, зокрема, проаналізовано роль і вплив міжнародних організацій на повернення контролю української держави над окупованими територіями. Російська Федерація анексувала Автономну Республіку Крим та Севастополь та окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Зазначено, що основною метою агресії Російської Федерації є перетворення України на підконтрольну та керовану країну-сателіта або демонтаж української державності в її нинішньому вигляді, також було розкрито форми та засоби ведення гібридної війни Російської Федерації проти України, які включають підтримку внутрішніх заворушень та сепаратистських рухів, інформаційну війну та пропаганду, дипломатичні заходи, економічний тиск. Крім того було, охарактеризовано російську тактику окупації Донбасу [3]. Зусилля України у протистоянні з набагато сильнішим агресором були підтримані міжнародним співтовариством, у першу чергу ООН, ОБСЄ, НАТО, Євросоюзом та його державами-членами, а також багатьма державами світу. Сьогодні Україна активно використовує міжнародні формати переговорів з метою врегулювання конфлікту, відновлення миру та територіальної цілісності країни, а також безпеки у Європейському регіоні Об’єктом дослідження є врегулювання конфлікту на Сході України. Предметом дослідження – передумови, визначення шляхів деокупації українського Донбасу, аналіз внутрішньополітичних та міжнародних рішень, діяльності міжнародних організацій, спрямованих на звільнення українських територій. Мета роботи – дослідити перспективи деокупації українського Донбасу та визначити роль і вплив міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Сході України. Аналізуючи праці українських та зарубіжних науковців (І.Євтушенко, Р. Додонов, М. Пашков, Г. Перепелиця) досліджено поняття деокупації - здійснення заходів (як політичних так і військових), що спрямовані на повернення контролю української держави або встановлення контролю міжнародними організаціями над раніше окупованими українськими територіями. Зазначається, що такими заходами можуть бути угода або військові операції. Також зазначається, що наступним кроком є реінтеграція деокупованих територій, яка передбачає повернення та встановлення політичної влади, яка може належати тимчасовим адміністраціям (створеним міжнародними організаціями, наприклад, ООН чи ОБСЄ). Проаналізовано різні моделі деокупації українських територій: повернення територій на довоєнних умовах шляхом мирних переговорів із залученням міжнародних гравців; силове повернення окупованих територій; переговори та компроміс. Розглянуто державну політику України з деокупації Донбасу, зокрема, переговори у Нормандському форматі та робота Тристоронньої контактної групи щодо імплементації Мінських угод, прийняття Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях», проект Стратегії деокупації та реінтеграції окупованих територій Донбасу на основі «Механізму малих кроків», а також представлення Леонідом Кравчуком «Плану спільних кроків» які містять пропозиції про врегулювання конфлікту на сході України. Особлива увага у роботі приділена дослідженню ролі та впливу міжнародних організацій у вирішенні конфлікту та процесі деокупації Донбасу [2]. Значна увага акцентована на діяльності таких організацій як ООН, ОБСЄ, ЄС, РЄ та НАТО. Зазначено, що міжнародні організації є основним майданчиком комунікації для сторін конфлікту, важливим чинником миротворчих процесів, вони надають гуманітарну та фінансову допомогу для подолання наслідків агресії Росії. Ключові слова: деокупація Донбасу, Мінські угоди, ОБСЄ, ООН, міжнародні організації, збройний конфлікт, державна політика. Перелік використаних літературних джерел: 1. Додонов Р. (2016). «Деокупація» або «Peacebuilding»?. Київ: Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації. 2. Євтушенко І. (2015). Роль та місце міжнародних організацій у врегулюванні збройного конфлікту на Південному Сході України (нормативно-правовий аспект). Дніпропетровськ: Проблеми законності. 3. Пашков М., Машовець К., Гончар М. (2019). Війна на Донбасі: реалії і перспективи врегулювання. Київ: Національна безпека і оборона. 4. Прийдун С. (2017). Політико-правова основа реалізації мінського процесу 2014–2015 рр.: деякі особливості та проблеми. Київ: Тенденції розвитку. 5. Zolkina M. (2019). Donbas Settlement and New Trends in Conflict Resolution. Kyiv: Foreign Policy Council «Ukrainian rism»