Політичний та соціоекономічний виміри лідерства КНР на глобальній арені
Автор: Лабич Андрій Степанович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Лабич А.С., Дорош Л.О. (керівник).Політичний та соціоекономічний виміри лідерства КНР на глобальній арені. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. На сучасному етапі Китайська Народна Республіка (КНР) є одним із найсильніших геополітичних гравців на карті сучасного світу, що здатен впливати на геополітичний та економічний розвиток інших країн. Саме завдяки Китаю центр світового прогресу став переміщатися із Західної Європи та Північної Америки у АТР. З приходом до влади Сі Цзіньпіня китайська позиція на глобальній арені змінилася від непомітної до активної та цілеспрямованої. Після запуску в кінці 2013 року китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» така політика досягла багатьох відчутних результатів. Такий розклад сил у регіональному та глобальному вимірах актуалізує дослідження геополітичного та геокекономічного вимірів лідерства Китаю, що проявляється у результатах, які можуть мати тривалий вплив на соціальний та економічний розвиток країн, які співпрацюють в рамках ініційованих КНР проектів та загалом на геополітичну динаміку світу. Наголошено, що офіційний Китай вітає за залучає до участі в нових ініціативах всіх країн, опоненти ж стверджують, що ці ініціативи нададуть Китаю додаткові засоби для досягнення вигідних геополітичних цілей. Актуальним таке дослідження є й з точки зору аналізу ключового пріоритету Китаю, яким є головно економічний розвиток і традиційне прагнення переконати сусідів, США і власне населення в тому, що зовнішньополітичні завдання, які ставить перед собою Китай, служать в першу чергу інтересам розвитку національної економіки. Важливим є й з’ясування перспектив глобального лідерства КНР, яка під гаслом відкритої миролюбної політики фактично посилює спрямованість своєї політичної і економічної діяльності на перетворення існуючого уніполярного світу на чолі з США на багатополярний світ. Об’єктом дослідження є Китай та його роль у сучасній системі міжнародних відносин. Предметом дослідження є специфіка становлення, сучасний стан та перспективи глобального лідерства Китаю у політичній та суспільно-економічній сферах. Мета роботи полягає в комплексному дослідженні особливостей політичного та соціо-економічного виміру лідерства КНР на глобальній арені. Досліджено сучасну політико-ідеологічну парадигму розвитку КНР. З’ясовано, що після приходу до влади Сі Цзіньпіня у політичний лексикон країни була офіційно введена концепція «китайської мрії», яка поступово інкорпорована як елемент національної ідеї Китаю. Виділено складові цієї концепції, якими є: віра в патріотизм, який підсилює єдність китайської нації, зміцнення китайського специфічного соціалізму тощо. Стверджується, що лідерське позиціонування КНР на міжнародній арені визначається як внутрішніми факторами розвитку, так і зростанням економічного та військового потенціалу, а також багатовекторністю у сфері економічної та політичної модернізації системи держави. Проаналізовано основні етапи економічних реформ КНР. З’ясовано, що реформи проходили систематично та поступово, як планувалось, і базувалися на реалістичних цілях. Реформи йшли поетапно та охоплювали різні регіони, починаючи із сільських районів, пізніше розповсюджуючись на міські райони, щоб врешті охопити всю економіку країни. Відбувся вихід китайських підприємств на зовнішні ринки, зі значним збільшенням іноземних інвестицій. Відтак, поступово відбулась трансформація китайської моделі економічного розвитку з планової, закритої до відкритої з елементами вільної торгівлі та приватизації [1]. Охарактеризовано ключові геополітичні та геоекономічні проекти Китаю, такі як: «Один пояс, один шлях» та «Морський шовковий шлях XXI сторіччя». У рамках проекту «Один пояс, один шлях» увагу звернуто на п’ять основних пріоритетів, а саме: координація політики; вдосконалення інфраструктури; безперешкодна торгівля; фінансова інтеграція; збільшення людського ресурсу. Наголошено, що такі геоекономічні ініціативи Китаю спрямовані на те, щоб стати глобальним центром економічної та геополітичної системи. Для вирішення цього завдання Пекін активно використовує торгівлю, інвестиції, санкції, надання допомоги, грошово-кредитну політику та інфраструктурні проекти [3]. Зосереджено увагу на позиціях глобальних акторів, які розглядають Китай, як загрозу. З’ясовано, що позиції країн НАТО щодо загрози з боку Китаю певною мірою сходяться з позиціями уряду США. Ці позиції були описані в звіті НАТО до 2030, року в якості доказів наводиться розробка Китаєм авіаносців, ядерних арсеналів та космічних засобів, а також наголошується на необхідності нарощування стійкості, щоб протидіяти кібератакам та дезінформації, що походять з Китаю, та оцінки наслідків для безпеки країн-членів Альянсу [2]. Досліджено перспективи та прогнози щодо майбутнього лідерства Китаю. Світові видання прогнозують, що економіка Китаю займе пальму першості вже у найближчому майбутньому. Так, за прогнозами Bloomberg Economics, до 2035 року Китай випередить США і стане найбільшою економікою світу, а також, можливо, найпотужнішим політичним актором [5]. Підйом Китаю – це лише частина великих зрушень, які вже йдуть і, схоже, прискоряться в найближчі десятиліття. Натомість, PwC прогнозує що, починаючи з 2030 року, китайська економіка стане першою в світі, а у 2050 році у 1,5 рази буде перевищувати американську [4]. Ключові слова: Китай, «Один пояс, один шлях», «Морський шовковий шлях XXI сторіччя», китайська модель, меритократія, глобальне лідерство, «Made in China 2025». Перелік використаних літературних джерел: 1. Дроботюк О. (2019) Еволюція моделі економічного розвитку. «Україна-Китай». Випуск №17. 2. Brzozowski A. (2020) New NATO report recommends more political role for the Western alliance. Euractiv. 3. Chatzky A. (2020) China’s Massive Belt and Road Initiative. Council on Foreighn Relations. 4. Hawksworth J. ( 2018). The long view: how will the global economic order change by 2050?. PwC. 5. Orlik T. (2006) An Economist’s Guide to the World in 2050. Bloomberg Businessweek.