Кібербезпека як складова національної безпеки України: імплементація світового досвіду
Автор: Ільчук Олександр Сергійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Ільчук О.С., Ільницька У.В. (керівник). Кібербезпека як складова національної безпеки України: імплементація світового досвіду. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська Політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Тема становить науковий та практичний інтерес з огляду на виникнення викликів та загроз, пов’язаних із стрімким розвитком інформаційних технологій у світі. Забезпечення належного рівня кібербезпеки є необхідною умовою розвитку інформаційного суспільства. В умовах глобалізації інформаційних процесів та їх інтеграції в різні сфери суспільного життя керівництво провідних держав світу приділяє підвищену увагу створенню і вдосконаленню ефективних систем захисту критичної інфраструктури від зовнішніх і внутрішніх кіберзагроз. У багатьох розвинених країнах світу сформовані національні системи кібербезпеки - як найбільш оптимальні організаційні структури, здатні в короткі терміни акумулювати сили і ресурси різних державних органів і приватного сектора для протидії кіберзагрозам. Необхідність розвитку ефективної системи кібернетичної безпеки в Україні активізувалась після подій 2014 року. Гібридна війна, розгорнута Росією проти України, поряд із класичними воєнними діями й інформаційно-психологічними операціями, містить у собі й проведення кібероперацій[1]. Кібербезпека України забезпечується шляхом реалізації збалансованої державної політики відповідно до доктрин, концепцій, стратегій і програм, прийнятих у встановленому порядку. Основними напрямками державної політики в галузі кібербезпеки України є: створення захищеного національного сегменту кіберпростору, який сприятиме підтримці відкритого суспільства та забезпеченню безпечного використання цього простору суспільством; запобігання втручанню у внутрішні справи України та нейтралізація посягань на її інформаційні ресурси з боку інших держав.; зміцнення обороноздатності держави в кіберпросторі; боротьба з кіберзлочинністю і кібертероризмом; зниження рівня уразливості об’єктів кіберзахисту; забезпечення повноцінної участі України в загальноєвропейських і регіональних системах кібербезпеки; дотримання міжнародних зобов’язань по боротьбі з кіберзлочинністю і кібертероризмом [2]. Важливе місце у дослідженні займає аналіз досвіду провідних країн світу у забезпеченні кібербезпеки, що може бути імплементовано у формування системи інформаційної безпеки в Україні. Об’єкт дослідження - Кібербезпека як складова національної безпеки України. Предмет дослідження - Механізми та форми імплементації світового досвіду у формування системи кібербезпеки України. Результати дослідження - досліджено та встановлено сучасний стан кібербезпеки в Україні, а також було проаналізовано міжнародний досвід передових країн у сфері кіберзахисту в результаті чого можна виокремити корисні для України ініціативи для пошуку вразливостей в інформаційних системах критичної інфраструктури, що успішно використовуються в США та країнах Європейського Союзу[3]. Ключові слова – Кібербезпека України, гібридна війна, міжнародний досвід, Європейський Союз, НАТО, США . Перелік використаних літературних джерел. 1. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» : Закон України № 2163-VIII від 05 жовтня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19/ ed20171005#n107 2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВИМІР ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ДОСВІД УКРАЇНИ [Електронний ресурс] // НУОУ. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://nuou.org.ua/assets/documents/zbirn-gibr-mizhn-konf.pdf. 3. Ten essential Bug Bounty Programs of 2020 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.tripwire.com/state-of-security/security-data-protection/cyber-security/essential-bug-bounty-programs/.