Двосторонні відносини США та Венесуели у період президентства Д. Трампа
Автор: Шипка Вікторія Юріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Шипка В.Ю., Бучин М. А. (керівник). Двосторонні відносини США та Венесуели у період президентства Д. Трампа. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. У роботі досліджено особливості формування, проблеми та перспективи розвитку двосторонніх відносин між США та Венесуелою у період президентства Д. Трампа. Доведено, що попри значну актуальність обраної для дослідження тематики, у науці відсутні комплексні дослідження американсько-венесуельських відносин під час правління Д. Трампа. Це пов’язано, зокрема, з незавершеністю обраного для дослідження періоду. Відтак можна припустити, що більш ґрунтовні дослідження відносин між США та Венесуелою будуть справою майбутніх наукових розвідок. Водночас важливою джерельною базою стали низка публікацій, які стосуються зовнішньої політики США щодо Латинської Америки загалом, розкриваючи, при цьому, й певні аспекти розвитку відносин між США та Венесуелою [1-5]. Крім того, проаналізовано певні аналітичні матеріали, а також інформаційні ресурси та новини, які розкривають окремі аспекти американсько-венесуельських відносин під час президентства Д. Трампа. Об’єкт дослідження – двосторонні відносини між США та Венесуелою. Предмет дослідження – особливості формування, проблеми та перспективи розвитку двосторонніх відносин між США та Венесуелою у період президентства Д. Трампа. Мета дослідження: здійснити комплексний політологічний аналіз проблеми формування та розвитку двосторонніх відносин США та Венесуели у період президентства Д. Трампа. Підсумовано, що політичні та дипломатичні відносини між США та Венесуелою погіршилися майже одразу після перемоги на виборах Д. Трампа та були зумовлені як жорсткою політикою американської адміністрації щодо Н. Мадуро, так і політичним конфліктом і протистоянням між владою та опозицією у Венесуелі, які спровокували гуманітарну кризу. Показано, що апогеєм протистояння в країні став січень 2019 р., коли лідер опозиції Х. Гуайдо проголосив себе тимчасовим президентом Венесуели та був визнаний і підтриманий Д. Трампом. Розкрито особливості політики адміністрації США щодо Венесуели, яка полягала у масштабних санкціях і тиску на Н. Мадуро та мобілізації міжнародної спільноти для забезпечення демократичного транзиту країни. Доведено, що економічні відносини між США та Венесуелою завжди були суттєво кращими у порівнянні з політичними стосунками, що було зумовлено наявністю у двох країн важливих спільних економічних інтересів, в першу чергу – у сфері нафтовидобутку та нафтопереробки. Проте в останній період каденції Д. Трампа рівень торгівлі між країнами, який поступово знижувався через поетапне впровадження американських санкцій, був зведений практично до нуля. Показано, що незважаючи на масштабний тиск США на Венесуелу, американському президентові Д. Трампу так і не вдалося домогтися усунення від влади венесуельського диктатора Н. Мадуро. Обґрунтовано, що неефективність зовнішньої політики США щодо Венесуели зумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Серед першої групи виокремлено іноземний фактор – протидію американській політиці щодо Венесуели з боку таких геополітичних суперників та ворогів США, як Російська Федерація, Китай, Іран, Куба та ін. До другої групи чинників віднесено непослідовність зовнішньої політики адміністрації Д. Трампа, а також реалізація своєї стратегії американським президентом крізь призму електорального процесу та бажання завоювати підтримку виборців штату Флорида. Зроблено прогноз, що після перемоги на виборах у США Д. Байдена, американська зовнішня політика щодо Венесуели не зазнає суттєвої трансформації, адже і теперішній президент США Д. Трамп, і його наступник Д. Байден прагнуть зберегти максимально ефективний тиск на Н. Мадуро з метою демократизації політичної системи Венесуели. Водночас аргументовано доведено, що зовнішня політика США щодо Венесуели в майбутньому може стати більш послідовною та багатосторонньою, передбачатиме залученням до її здійснення інших впливових міжнародних акторів, які є американськими союзниками, а відтак – має всі шанси стати більш ефективною [6]. Ключові слова – США, Венесуела, Д. Трамп, Н. Мадуро, Х. Гуайдо, санкції, двосторонні відносини. Перелік використаних літературних джерел. 1. Вакарчук К. Політика адміністрації Д. Трампа щодо країн Латинської Америки: прогнози та перспективи / К. Вакарчук // Американська історія та політика. – 2018. – № 5. – С. 163-169. 2. Кодзоев М. США, Куба и Латинская Америка. Реализация региональной политики Вашингтона в период правления Д. Трампа / М. Кодзоев // Свободная мысль. – 2020. – № 5. – С. 99-110. 3. Манойло А. Технология демонтажа чавистов: «Венесуэлский прецедент» / А. Манойло, К. Стригунов // Актуальные проблемы Европы. – 2020. – № 1. – С. 213-237. 4. Сударев В. Возможности и пределы гегемонии США в Латинской Америке / В. Сударев // Латинская Америка. – 2019. – № 11. – С. 6-14. 5. Яковлев П. Политика Д. Трампа в Латинской Америке: итоги и перспективы [Електронний ресурс] / П. Яковлев // Перспективы. – 2020. Режим доступу: http://www.perspektivy.info/oykumena/amerika/politika_d_trampa_v_latinskoj_amerike_itogi_i_perspektivy_2020-09-28.htm 6. Gonzalez J. Would Joe Biden Change U.S. Policy Toward Venezuela? [Електронний ресурс] / J. Gonzalez, D. Arria, R. Walser and oth. // Latin America Advisor. – 21 серпня 2020. – Режим доступу: https://www.thedialogue.org/analysis/would-joe-biden-change-u-s-policy-toward-venezuela/