Спільна освітня політика ЄС: досвід для України
Автор: Маркович Вероніка Кирилівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Маркович В.К., Волинець О.О. (керівник). Спільна освітня політика ЄС: досвід для України. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються в об’єднаній Європі ХХI століття, формуються взаємопов’язані, порівнювані, близькі за структурою і змістом освітні системи, гнучкі, відкриті змінам, здатні адекватно реагувати на них, і в той же час, вони зберігають свою ідентичність і національну специфіку. Є всі підстави говорити про європейські системи освіти, що володіють багатьма загальними ознаками і орієнтовані на реалізацію стратегічних завдань, сформульованих в «Лісабонській стратегії» [3] і скоригованих стратегією «Європа-2020» [1]. В рамках інтеграційних процесів в даний час в Європі успішно розвивається один з найважливіших напрямків інтеграції - формування єдиного освітнього простору, що об’єднує дошкільну та початкову освіту. Цей процес відображає прагнення до досягнення «високої якості націй», оптимального розвитку дітей усіх вікових груп, забезпечення загальнодоступності дошкільної освіти та створення для кожної дитини адекватного середовища його розвитку. Він стає пріоритетним напрямом освітньої політики зарубіжних країн [2, с. 89]. Об’єкт дослідження – передумови формування та розвиток спільної освітньої політики ЄС в сучасних умовах та місце в ній України. Предмет дослідження – розвиток спільної освітньої політики ЄС в сучасних умовах та місце в ній України. Мета дослідження – спільна освітня політики ЄС. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки та узагальнення: 1) формування основних напрямків освітньої політики країн ЄС здійснюється в умовах переважання глобальних процесів, що породжують стійкі протиріччя між глобальним і локальним, загальним і індивідуальним, традиціями і сучасністю, перспективними і найближчими завданнями, конкуренцією і рівністю можливостей, необмеженим розширенням знань і обмеженими можливостями людини засвоювати їх, духовним і матеріальним [6, с. 259]; 2) проявом інтеграційних тенденцій в європейській освіті стає процес стандартизації змісту загальної освіти як способу підвищення її якості, задоволення потреб та врахування схильностей учнів; 3) одним з процесів, що здійснив першочерговий вплив на розвиток інтернаціоналізації в європейській вищій освіті, стало утворення Європейського союзу [4, с. 47]. Інтеграційні процеси, що відбувалися на той час в європейських державах, безпосередньо торкнулися і сфери вищої освіти. Основна ідея Великої Хартії підтримується усією історією університетської інституціоналізації та університетськими функціями. До ряду активних заходів на шляху сприяння гармонізації вищої освіти також відноситься підписання в 1997 році Лісабонської конвенції «Про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європі», за яким через рік було підписано Сорбонську декларацію [5]; 4) реформування сфери вищої освіти в Україні важко охарактеризувати як поступовий процес, оскільки етапи реформи були розмитими в часі, вони накладалися один на один, і це значною мірою зумовило нагромадження цілей реформування та модернізації вищої освіти, їхню непослідовність і важкість їх виконання [7, с. 116]. Наступною важливою тенденцією в Україні є зміна вибору напрямів навчання та навчальних дисциплін, зокрема, технологічних і інженерних спеціальностей, природничих наук на користь гуманітарних спеціальностей і тих предметів, що найбільше асоціюються з процесом розвитку нової ринкової економіки. Україні потрібні такі моделі розвитку системи вищої освіти, що здатні дозволити отримати певну організацію її саморозвитку, надати риси адаптивності, динамізму, гнучкості. Ключові слова: глобалізація, євроінтеграція, освіта, ЄС, спільна освітня політика, Болонський процес. Перелік використаних літературних джерел: 1. Європа - 2020 (2020) https://ec.europa.eu/eu2020/pdf/COMPLET%20EN%20BARROSO%20%20%20007%20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf. 2. Іващук Ф.Г. (2011) Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи: монографія / Ф.Г. Іващук. – Ужгород: ЗакДУ, 2011. – 560 с. 3. Лісабонська конвенція «Про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європі». (1997) https://www.coe.int/ru/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/165. 4. Сисоєва С. (2013) Освітні реформи: освітологічний контекст. Актуальні проблеми розвитку вищої освіти. 2013. № 3. С. 44-54. 5. Сорбонська декларація.(1998) http://www.ehea.info/page-sorbonne-declaration-1998 . 6. Товканець О.С. (2016) Менеджмент освіти в політиці формування європейської освітньої стратегії. Науковий вісник Ужгородського університету. 2016. № 2(39). С. 257-262. 7. Хоружий Г. Ф. (2016) Європейська політика вищої освіти / Г. Ф. Хоружий. – Полтава, 2016. – 384 с.