Зелені шляхи як засоби розвитку екологічного туризму в Україні
Автор: Криклива Тетяна Федорівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Туризмознавство
Інститут: Інститут сталого розвитку ім. В. Чорновола
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Криклива Т. Ф., Теодорович Л. В. (керівник). Зелені шляхи як засоби розвитку екологічного туризму. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний Університет «Львівська Політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація На сьогоднішній день, глобальні екологічні проблеми привертають увагу всього людства. Екологічна криза стала поштовхом до усвідомлення проблем екології та подальших дій в покращенні ситуації. В свою чергу, туризм дає можливість цілісного бачення природи, людини і культури. Одним із пріоритетних напрямків гармонізації взаємовідношень у системі «людина – природа» в контексті сучасних кризових явищ є екологічний туризм, який швидкими темпами набуває популярності у різних країнах світу. В Україні є природні території, що мало змінені діяльністю людини, тому екотуризм з відповідальним ставленням до природи і якнайменшим впливом на довкілля має перспективи для розвитку. Наукова проблематика розвитку екологічного туризму як перспективного виду туристичної діяльності висвітлюється у працях вітчизняних і зарубіжних учених, таких як: Н. Васильєва [1], В. Гетьмана [2], О. Міщенко [3], В. Кифяк [4], Г. Сорокіна [5], В. Храбовченко [6]. Розвиток зелених шляхів на території України почався недавно, тому дана тематика ще не достатньо висвітлена у працях вітчизняних дослідників. Питанням розвитку Greenways на території України присвячені лише 2 публікації: Теодорович Л.В [7] та Тітенко Г. В [8]. Зелені шляхи є засобами збереження довкілля і розвитку екологічного туризму. Створення зелених шляхів, які сприятимуть стійкому розвитку територій, передбачатимуть участь місцевого населення у наданні туристичних послуг, створюватимуть економічні стимули до охорони довкілля та мінімізації шкідливого впливу на навколишнє середовище. Об’єкт дослідження – зелені шляхи як пріоритетний напрям розвитку екологічного туризму. Предмет дослідження – сукупність теоретично-методологічних та прикладних завдань організації зелених шляхів. Мета дослідження: обґрунтування теоретичних і методичних підходів до організації зелених маршрутів на території України. Результати дослідження. У першому розділі роботи визначено теоретично-методологічні аспекти визначення сутності та змісту поняття «екологічний туризм», розкрито потенціал екологічного туризму як передумову розвитку туризму в Україні, а також проаналізовано основні види, функції, головну мету та завдання екологічного туризму. Окреслено особливості розвитку екологічного туризму на територіях природних парків та заповідників. У другому розділі «Зелені шляхи як засоби розвитку екологічного туризму» досліджено зарубіжний досвід в організації зелених шляхів, охарактеризовано найвідоміші зелені шляхи Західної, Центральної, Східної Європи та США, а також зарубіжні організації,які займаються організацією зелених маршрутів, визначено фундаментальні принципи зелених маршрутів та основні категорії зелених маршрутів, а також проаналізовано розвиток зелених шляхів на території України, показано головні маршрути у різних областях країни їх основи та особливість. У третьому розділі «Перспективи та шляхи розвитку екологічного туризму в Україні» проведено оцінку проблем та чинників розвитку екологічного туризму в Україні, обґрунтовано перспективи та пропозиції проектування зелених шляхів. Автором розроблено зелений шлях на території Тернопільської області під назвою «Дивовижне Тернопілля». Екологічний туризм як засіб комунікації людини з навколишнім середовищем в умовах глобальної екологічної кризи набуває особливої актуальності і популярності. Головна ціль екологічного туризму є насамперед турбота про навколишнє природне середовище, яке використовується в туристичних цілях. Екотуризм сприяє мінімізації шкідливого впливу туризму на навколишнє середовище, охороні природних, культурних та історичних цінностей, сільських теренів. Україна має значний потенціал для того, щоб стати важливим осередком екологічного туризму світового рівня. Запорукою ділової й інвестиційної активності розвитку екотуризму є ефективне рекреаційне освоєння та використання значної кількості природоохоронних територій. Це сприятиме інтенсифікації розвитку туристичної інфраструктури та вдосконаленню територіальної організації екотуристичної діяльності. Зелені маршрути (Greenways) – це багатофункціональні маршрути природної і культурної спадщини, які знаходяться вздовж природних екологічних коридорів, річок, історичних торгових шляхів старої залізниці. Такі маршрути об’єднують регіони, туристичні визначні пам’ятки та місцеві ініціативи. Вони створені для підтримання розвитку туризму та відпочинку, сприятливого для навколишнього середовища, пропагуючи здоровий спосіб життя та форми пересування пішки або бездвигуновим транспортом – велосипедним, на конях, човном тощо. Проекти зелених шляхів є стратегічно вигідними для Українських регіонів. Участь у програмі зелених шляхів Центральної та Східної Європи дає змогу учасникам туристичного ринку та представникам місцевих громад самим створити конкурентний територіальний туристичний продукт, що буде інтегрований в національну і європейську мережу зелених шляхів. Зелені маршрути є основою для реалізації місцевих ініціатив соціального характеру і проектів, пов’язаних з охороною природних ландшафтів, збереженням культурної спадщини, екологічним туризмом. Ключові слова: екологічний туризм (екотуризм), зелені маршрути, сталий розвиток туризму, екотуристична діяльність. Перелік використаних літературних джерел. 1. Васильєва Н. В. (2008). Розвиток сільського зеленого туризму в Україні / Н. В. Васильєва // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.: НАУ, 2008. – Вип. 124. – С. 24 31 2. Гетьман В. І (2004). Національні природні парки Українських Карпат: туристичні обрії та реалії / В. І. Гетьман // Журнал «Зелені Карпати». – 2004. – № 1–2. – С. 51. 3. Міщенко О. В.(2010). Теоретичні основи визначення сутності екологічного туризму / О. В. Міщенко // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Геогр. науки. – 2010. ? № 3. – С. 155?160. 4. Кифяк В. Ф. (2003). Організація туристичної діяльності в Україні: навч. посіб. / В. Ф. Кифяк. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – C. 127. 5. Сорокіна Г. О. (2013). Екологічний туризм : навч. посіб. / Г. О. Сорокіна; Державний заклад “Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». – Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013. – 206 c. 6. Храбовченко В. В. (2003). Екологічний туризм: [навчально–методичний посібник]. – М.: Фінанси і статистика, 2003. – 208 с. 7. Теодорович Л. (2013). Екологічний туризм у НПП України: теоретичні та практичні аспекти / Л. Теодорович // Вісник Львівського університету. Серія: Географічна. – 2013. – Вип. 41. – С. 318–330. 8. Тітенко Г. В. (2017) Зелені маршрути у системі екологічного менеджменту міських територій на прикладі м. Харкова / Г. В. Тітенко, Ю. Д. Юрченко // Людина та довкілля. Проблеми неоекології. – 2017. – №3–4. – С. 85 94. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ltd_2017_3-4_11.