Правові основи державного управління Україні у сфері національної безпеки в Україні
Автор: Мандрик Христина Ігорівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Косик Х. І., Лук’янова Г. Ю. (науковитй керівник). Правовідносини державного управління України у сфері національної безпеки (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. В сучасних умовах вітчизняного державотворення урізноманітнення потенційних загроз та викликів людині, державі й суспільству призвело не тільки до загострення проблем національної безпеки, а й спричинило значну трансформацію її змісту [1]. Попри всі загострення, зовнішньополітичні і військові аспекти, національна безпека поширилася на сферу економічних, соціальних, екологічних, інформаційних, правових та інших відносин й, окрім перших, почала визначатися економічною спроможністю, транспарентністю, гідними умовами життя людини і громадянина [2]. При цьому, одним з ключових аспектів національної безпеки будь-якої держави світу є стабільність її політичної системи, а також стійкості й ефективності існуючого політичного режиму [3]. На жаль, неоголошена війна на Донбасі яскраво свідчить про прорахунки у підготовці до безпеки і оборони всіх сфер системи державного управління. Це пов’язано, насамперед, з багатьма факторами, насамперед, із концептуальними, які дають оцінку міжнародної ситуації навколо України та визначають потенційні небезпеки та вірогідного супротивника [5]. За період незалежності Україна провела декілька реформ, які стосувалися питань оборони та сектора безпеки. Проте, як свідчить історична практика, ці реформи здебільшого були спрямовані на скорочення збройних сил, конверсію оборонно-промислового комплексу, скорочення витрат на оборонні потреби і тільки після Революції Гідності з 2014 року реформи в сфері національної безпеки були направлені на посилення армії, військової сили держави тощо. В сучасних умовах для української адміністративно-правової науки та державного управління проблема сучасного розвитку та вдосконалення правових основ системи національної безпеки є вкрай актуальною, що, тим не менш, не призводить до применшення ролі системи забезпечення безпеки в рамках державно-організованого суспільства. Саме тому, враховуючи анексію Кримського півострова Російською Федерацією, проведення бойових дій на Донбасі дослідження особливостей державного управління національною безпекою є надзвичайно актуальним на сьогодні [4]. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються та розвиваються в сфері забезпечення національної безпеки України. Предметом дослідження є правовідносини державного управління України у сфері національної безпеки. Метою магістерської роботи є дослідження правовідносин державного управління у сфері національної безпеки. В Розділі 1 досліджено поняття, принципи та види національної безпеки України. Розділ 2 присвячено аналізу системи органів забезпечення національної безпеки України, їх завдання та функції. В Розділі 3 досліджено поняття, сутність, правове регулювання та перспективи удосконалення безпеки демократичного цивільного контролю. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що: ? систематизовано перелік видів національної безпеки держави; ? запропоновано удосконалити систему принципів забезпечення національної безпеки з урахуванням різноманітних видів національної безпеки та фундаментальних національних інтересів; ? рекомендовано використати досвід Франції, Норвегії та Польщі правового регулювання демократичного цивільного контролю та утворити спеціальний орган (комісію), яка буде здійснювати демократичний цивільний контроль над сектором безпеки. ? дістало подальшого вивчення вчення про демократичний цивільний контроль. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в магістерській роботі висновки, узагальнення та пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення особливостей правовідносин державного управління у сфері національної безпеки під час науково-практичних конференцій, круглих столів, наукових семінарів, при написанні підручників, монографій з адміністративного, конституційного права та державного управління; у правозастосовній сфері – для удосконалення правового статусу суб’єктів забезпечення національної безпеки під час подальшого внесення змін до вітчизняного законодавства. Ключові слова: національна безпека, контроль, Україна, управління, демократія Список використаних джерел 1. Гончаренко О. М., Лисицин Е.М.,Вагапов В.Б. Поняття національної безпеки в контексті національних інтересів України. Наука і оборона. 2002. №1. С. 77-80. 2. Корж І. Державна безпека: методологічні підходи до системи складових понять. Правова інформатика. 2012. № 4. С. 69-75. 3. Ковалів М. В. Державно-правовий механізм забезпечення національної безпеки. Науковий вісник Льв. держ. ун-ту внутр. справ. 2015. № 4. С. 162-169. 4. Савченко А. В. Девоєнізація СБУ: реформаційний крок на шляху до євроінтеграції. Правові новели. 2014. № 2. С. 101-104. 5. Горбулін В. П. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ: НІСД, 2010. 288 с.