Володимир Старосольський –найкращий український адвокат Польщі та Галичини
Автор: Кельман Ростислав Михайлович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Кельман Р. М., Бортник Н. П. «Володимир Старосольський – найкращий український адвокат Польщі та Галичини». Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська Політехніка», Львів, 2020. Шлях української держави до правових стандартів потребує від сучасної юридичної науки всебічного і глибинного вивчення права не тільки як сукупності врегульованих правом суспільних норм чи систем, але й як цінностей і правової культури загалом. Перед тим як це почати робити першочергово потрібно звернутися до правових учень минулого, зокрема до історії юридичної науки та освіти. Які поєднують вітчизняну правову традицію з традиціями європейської культури та світової цивілізації. Висвітлення постаті Володимира Старосольського (1878–1942 рр.) – авторитетного громадсько-політичного діяча, плідного науковця, доктора права, відомого адвоката, в. о. міністра закордонних справ УНР у 1919–1920 рр. [1]. Він належав до найвпливовіших діячів того часу, що зробив неоціненний вклад у розвиток не тільки української але й європейської політико-правової думки та творення українського національно-державного відродження, є справді актуальним у сучасних реаліях. В. Старосольський відомий як один з найкращих адвокатів, що мав вагомі успіхи в правозахисній діяльності. Він був членом авторитетних адвокатських організацій міжвоєнного періоду – “Союзу українських адвокатів” та “Головної адвокатської палати у Варшаві” [2]. Як адвокат неодноразово виступав захисником на судових процесах ОУН. Історія формування та розвитку особистості ученого, його наукові пошуки та здобутки, його педагогічна практика мають велику цінність для юридичної науки і практики, володіють великим виховним потенціалом не лише у сфері фахової юридичної освіти, а й правової освіти загалом. Усе це викликає інтерес теоретиків права й істориків юридичної думки до життєпису і творчої спадщини В. Старосольського та зумовлює вибір теми мого дослідження. Об’єктом дослідження є адвокатська, наукова та громадського-політична діяльність В. Старосольського. Предметом дослідження є наукові праці, архівні записи та протоколи судових засідань за участі В. Старосольського в якості адвоката. Метою магістерської роботи є з’ясування й узагальнення сутності спадщини недооціненого у сучасній правовій науці В. Старосольського та аналіз його адвокатської діяльності. Поставлену мету конкретизовано у таких завданнях: охарактеризувати соціально-культурні умови та джерела формування В. Старосольського як ученого та практика й окреслити коло його наукових інтересів; висвітлити становлення ідейних поглядів В. Старосольського. Як громадського діяча і науковця; проаналізувати здобутки у адвокатській діяльності в політичних та судових процесах; визначити основні напрямки науково-педагогічної діяльності В. Старосольського, значення його наукової спадщини. Внесок В. Старосольського у формування української юриспруденції є багатогранним та неоціненним. Усі його наукові та практичні пошуки в галузі теорії нації, права та держави підпорядковувалися прагматичній меті, удосконалення державознавства та забезпечення якості викладання загально-правових дисциплін для майбутніх юристів. Ключові слова: право, наука, спадщина, діяльність, науковець, правник, юриспруденція. Перелік використаних літературних джерел 1. Темницький В. Сецесія з Львівського університета / В. Темницький // Січ 1868–1908: Альманах в пам’ять 40-х роковин основания товариства “Січ” у Відні /Зібрали і видали Зенон Кузеля і Микола Чайківський. – Львів: Друкарня т-ва ім. Шевченка, 1908. – 538 с. 2. Старосольська У. “Ave Caesar, Morituri Te Salutant” / Уляна Старосольська // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. У. Старосольської]. – Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 118–150.