Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища
Автор: Замєсова Діана Анатоліївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Замєсова Д. А., Сірант М. М. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. В Основних заходах (стратегії) державної екологічної політики на період до 2030 року та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони відзначається, що питання захисту та збагачення навколишнього середовища і екологічних систем прийняті в якості основного пріоритету для охорони навколишнього середовища в Україні будуть реалізовуватися на основі міжнародного співробітництва [1; 2]. Такий підхід підкреслює необхідність залучення максимально широкого кола держав у механізм міжнародно-правового співробітництва з метою досягнення високого рівня ефективності зусиль міжнародного співтовариства у боротьбі з екологічними викликами, серед яких зміна клімату є серйозною загрозою для досягнення стійкого розвитку і ліквідації убогості (п. 29 доповіді Генерального секретаря ООН про роботу Організації за 2016 г.) [3]. Належне розуміння взаємозв’язку екологічних викликів сучасності з необхідністю розширення та поглиблення міжнародно-правового співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища передбачає необхідність розкриття глобального характеру екологічної проблеми та характеристики форм участі держав-членів світового співтовариства в її вирішенні [4]. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при реалізації заходів направлених на охорону навколишнього природного середовища у контексті міжнародно-правового регулювання. Предметом дослідження є правові норми, що формують підстави та порядок реалізації заходів направлених на охорону навколишнього природного середовища. Метою дослідження є розробка концепції договірного та інституційного співробітництва України в сфері охорони навколишнього середовища з виділенням особливостей такого співробітництва, існуючих прогалин або труднощів, а також можливих напрямів подальшого удосконалення та розвитку з урахуванням глобальних і регіональних тенденцій. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань: дослідити екологічні проблемі як глобальні проблемі сучасності і участь України в її вирішенні; розглянути поняття, предмет і принципи міжнародного екологічного співробітництва України; розкрити джерела міжнародно-правового регулювання екологічного співробітництва України; охарактеризувати організаційний механізм міжнародного екологічного співробітництва України; проаналізувати багатосторонній конвенційний механізм екологічного співробітництва України; дослідити міжнародно-правове регулювання співробітництва України у сфері охорони озонового шару і атмосферного повітря; проаналізувати міжнародне співробітництво України у сфері захисту біологічного різноманіття. З моменту здобуття Незалежності України у 1991 році, держава Україна бере активну і безпосередню участь у розвитку договірного та інституційного співробітництва в природоохоронній сфері. Плідна співпраця в інституціональному аспекті сформувалося у контексті взаємин з Організації європейського співробітництва та розвитку (ОЕСР), Світовим банком, Європейською економічною комісією Організації Об’єднаних Націй (ООН), Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), Європейським Союзом. Не менш активно розвивалося і договірне співробітництво [5]. Поняття міжнародно-правове співробітництво України в сфері охорони навколишнього середовища можна визначити наступним чином: це участь України в міжнародних відносинах, що виникають у відношенні недопущення початкових якісних і кількісних змін природно існуючих в навколишньому середовищі природних об’єктів і цінностей і їх збереження на національному рівні, з метою забезпечення екологічної безпеки, недопущення заподіяння транскордонної екологічної шкоди та вдосконалення міжнародного екологічного правопорядку на основі принципів, що містяться в Статуті Організації Об’єднаних Націй. Ключові слова: міжнародне співробітництво, охорона, навколишнє середовище, зміни клімату, міжнародні організації. Перелік використаних літературних джерел. 1. Про основні принципи (стратегію) Державної екологічної політики України на період до 2030 року: Закон України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2697-19 2. Угода про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншої частини. URL. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011 3. Чижденко О. О. (2017) Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища. Міжнаука.16. 83-86. 4. Про охорону навколишнього середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1264-12 5. Корнієнко А., Митько М. (2020) Міжнародні аспекти діяльності держав у галузі екологічної безпеки. Логотипи. Володіння науковою думкою. 9.107-112.