Формування кадрів державної служби в умовах становлення правової держави
Автор: Тавридзька Софія Ростиславівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Тавридзька С.Р., Хомишин І.Ю. (керівник). Формування кадрів державної слжби в умовах становлення правової держави. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Процеси, які відбуваються сьогодні в нашій державі неодмінно пов’язані із становленням інститутів прямого народовладдя. Реформа децентралізації, яка сьогодні переходить на новий етап реалізації, створення нових органів державної влади ставлять неабиякий виклик перед Україною у формуванні ефективної кадрової політики. Формування кадрів державної служби вимагає розроблення чіткої державної політики у цьому напрямі передбачає вироблення нових підходів і до професійного навчання претендентів зайняття посад державної служби, і до конкурсних процедур, і до раціонального формування кадрового резерву. Сьогодні спостерігаємо позитивні зміни у проведенні конкурсних відборів на зайняття посад державної служби. «Конкурс на заміщення вакантноі? державноі? посади – це правовии? засіб забезпечення інтересів держави, яка проголошує рівнии? доступ громадян до державноі? служби»[1]. Проходження тестування кандидатами дозволяє об’єктивно відібрати найкращі кадри і унеможливлює вступ на державну службу не професіоналів. Поряд з тим доводиться констатувати, що система професійної підготовки державних службовців залишається сьогодні дещо формалізованою і потребує розроблення чіткого плану підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Окрім цього професійний ріст державного службовця повинен бути безперервним і обов’язково мотивованим зі сторони керівника органу державної влади. Для вирішення таких проблем, як низька мотивація, зниження ентузіазму щодо професійної підготовки, уряд повинен розробити систему оцінювання державних службовців таким чином, щоб навчання державного службовця було одним з визначальних критеріїв його оцінки [2]. Професіи?нии? розвиток персоналу органу державноі? влади це процес зміни якостеи? особистості як суб’єкта професіи?ноі? діяльності, результат підвищення професіоналізму та спеціальноі? освіти, професіи?ного рівня та ділового вдосконалення державного службовця [3]. Позитивним нововведенням нині, вважаємо створення служб управління персоналом, які, з-поміж інших завдань, мають сприяти підвищенню професійної компетентності державних службовців. Модернізація системи державноі? служби відповідно до кращих світових практик та стандартів – одне з ключових завдань реформування державного управління в Украі?ні. Тому необхідною умовою є створення таких кадрових служб, які б також виконували керівництво організацією, створення банку даних про психологічні типи працівників; розробити новии? мотиваціи?нии? механізм, якии? забезпечить прагнення державного службовця до постіи?ного оновлення своі?х професіи?них знань, вмінь та навичок [4]. Формування кадрового резерву на державній службі є необхідністю, оскільки виконання функцій держави повинні забезпечувати вибрані професіонали на відбір яких деколи затрачається багато часу, і саме кадровий резерв дозволяє уникати ризиків кадрового «голоду» на державній службі. Створення штатного кадрового резерву дасть змогу подолати негативні аспекти плинності кадрів на керівних посадах державноі? служби, поступово та послідовно готувати високопрофесіи?них керівників і фахівців для органів державноі? влади та місцевого самоврядування, результативно управляти кар’єрою державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, підвищити ефективність діяльності посадових осіб на довгострокову перспективу [5]. Об’єктом дослідження – є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із формуванням кадрів державної служби. Предметом дослідження – формування кадрів державної служби в умовах становлення правової держави. Метою роботи є характеристика складових процесу формування кадрів державної служби, виявлення проблем у цій сфері та окреслення напрямів щодо вдосконалення кадрової політики в органах державної влади. Результати дослідження. Формування кадрів державної служби є важливим процесом у створенні сильної, професійної команди професіоналів покликаних на виконання функцій держави. Важливою категорією державної служби є посада, яка висуває загальні вимоги до претендента на її заміщення. Саме посада, як комплекс обов’язків, прав, повноважень, є першочерговим у підборі кандидата на її зайняття. Передумовою успішного формування кадрів державної служби є, передусім професійна підготовка кандидатів на посади в органи державної влади. Підготовка фахівців за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» вимагає не лише оновлення навчальних планів та адаптація їх до вимог сучасного інформатизованого та глобалізованого суспільства, але й залучення практиків у навчальний процес. Залучення усіх стейкхолдерів до формування та реалізації освітніх програм підготовки державних службовців дало б змогу сформувати у здобувачів освіти той набір компетентностей, який є затребуваним на сьогодні. Професійна освіта державного службовця має бути безперервною, і такі, законодавчо передбачені форми, як підвищення кваліфікації та стажування неодмінно мають стати обов’язковою складовою професійного зростання державного службовця. Служба управління кадрами, як новий орган, чи то «старий орган» але з новою назвою та новим підходом до кадрової роботи, повинна стати професійним органом, який буде формувати дійсно потужний кадровий потенціал конкретного органу. Поряд з тим, без формування кадрового резерву, забезпечити безперебійну роботу органу державної влади є неможливим, тому вважаємо, що саме підготовка міцного фундаменту у формуванні кадрів державної служби, а саме створення резерву кандидатів на ті чи інші посади є запорукою професійного та якісного забезпечення органу державної влади кадрами. Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (70 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 79 сторінок. Ключові слова: кадри, органи державної влади, посада, конкурсний відбір, професійне навчання, державний службовець, кадровий резерв, громадська експертиза, форми громадського контролю, громадські інституції. Перелік використаних літературних джерел. 1. Кагановська Т. Є. (2011). Конкурсний відбір як основа кадрового забезпечення органів державного управління: вітчизняний і зарубіжний досвід. Форум права, 3, 322-330. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index. 2. Yang R., Ruan J. (2007). The E-learning system used in the civil servants’ job-training. In: Wang W., Li Y., Duan Z., Yan L., Li H., Yang X. (eds) Integration and Innovation Orient to E-Society Volume 2. IFIP International Federation for Information Processing, vol 252. Springer, Boston, MA. https://doi.org/10.1007/978-0-387-75494-9_69 3. Магамедов К. О., Пономаренко Б. Т., Сулемов В. А. (2015). Кадровая коррупция в системе государственного управления: социологическии? мониторинг: Монография. М.: Изд-во «Реал Принт». 4. Мохова Ю. Л., Сабадаш Р. В. (2019). Система управління персоналом в органах джержавної влади. Державне управління: удосконалення та розвиток, 1. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1369. DOI: 10.32702/2307-2156-2019.1.24 5. Мостовий Г. (2010). Формування штатного кадрового резерву як перспективний напрям забезпечення державної служби кадрами нової генерації. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 3, 239-246. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2010_3_34.