Суб’єкти міжнародного приватного права
Автор: Слабчук Анна Сергіївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Слабчук Анна Сергіївна, Ортинська Наталія Володимирівна (Науковий керівник). Суб’єкти міжнародного приватного права. Магістерська робота – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. У сучасному міжнародному приватному праві все частіше піднімаються питання розширення кола учасників міжнародних відносин. Можливість здійснення окремих прав та захисту прав та інтересів фізичними особами, юридичними особами приватного і публічного права, визнання спеціального статусу організацій поза впливом держав національної приналежності все частіше закріплюється у міжнародних документах та національних законодавствах держав. У науковій спеціальній літературі відсутній уніфікований підхід до ознак суб’єкта міжнародного приватного права. Перш за все, можливість визнання певного утворення чи фізичної особи суб’єктом міжнародного приватного права чи учасником міжнародних приватноправових відносин ставиться у залежність від визнання чи невизнання правосуб’єктності за таким утворенням чи фізичною особою. Окремі вчені розглядають саме правосуб’єктність як юридичну підставу для віднесення особи (у широкому значенні слова) до суб’єкта міжнародного права [1, с. 111]. Для інших дослідників правосуб’єктність є лише атрибутом держави, інші ж суб’єкти міжнародного приватного праварозглядаються лише як носії міжнародних прав та обов’язків, дії яких безпосередньо врегульовані нормативними (у т. ч. договірними) положеннями міжнародного права [2, с. 22]. Усталені підходи до переліку ключових ознак міжнародної правосуб’єктності лише характеризують існуючих та загальновизнаних суб’єктів міжнародного приватного права, не розглядаючи міжнародну правосуб’єктність як інститут, зміст якого обумовлений специфікою та постійним розширенням міжнародних приватноправових відносин. Звертає на себе увагу той факт, що у теорії міжнародного права часто ототожнюються поняття «суб’єкта міжнародного права» та «міжнародної правосуб’єктності [3, с. 92]. До ознак, що характеризують суб’єкта міжнародного приватного права відносять його суверенітет [4, с. 24, 26]; участь у створенні та реалізації норм міжнародного права [5, с. 24, 26; 6, с. 23]; здатність захищати суб’єктивні права та інтереси у відповідних інстанціях (наприклад, судах) [7, с. 141]. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації міжнародної правосуб’єктності суб’єктів міжнародного приватного права. Предмет дослідження складає міжнародно-правовий статус фізичних осіб, юридичних осіб та держави як суб’єктів міжнародних приватноправових відносин. Мета дослідження. Мета пропонованого дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу міжнародного та національних законодавств встановити перелік суб’єктів міжнародного приватного права, визначити специфіку їх правосуб’єктності та статус на міжнародній приватноправовій арені. Результати дослідження.Саме держава як основний і первинний суб’єкт міжнародного права має універсальну правосуб’єктність. У такому розумінні, інші ознаки, що характеризують суб’єктів міжнародного приватного права неодмінно є пов’язаними або ж ставлять у залежність від ознаки правосуб’єктності. За такого підходу фактично заперечується можливість участі у міжнародних правовідносинах інших суб’єктів (окрім держав). Це є наслідком консервативного підходу до визначення суб’єктів міжнародного приватного права через безпідставне зрівнювання змісту та сутності потенційних суб’єктів міжнародного приватного права з характерними рисами первинних суб’єктів ? держав. Водночас, якщо мова ведеться про інших суб’єктів, особливо, таких як фізичні особи, правосуб’єктність яких не випливає (і не може випливати) із ознак державності чи суверенітету, то про їх статус як суб’єктів міжнародного приватного права та учасників міжнародних приватноправових відносин не можна говорити з абсолютною впевненістю. Не дивлячись на широке нормативно-правове регулювання та наукові дослідження у сфері міжнародного приватного права, закріплення фізичної особи як суб’єкта міжнародного приватного права на даний час викликає обґрунтовані дискусії. Найбільш поширеним є підхід до визначення фізичних осіб як учасників міжнародних приватноправових відносин через їх правовий статус. У такий спосіб обходять розгляд питання правосуб’єктності фізичних осіб як суб’єктів міжнародного приватного права, щодо якого немає як єдиного підходу серед науковців міжнародного приватного права, так і відсутні будь-які однозначні положення у міжнародних актах чи судовій практиці міжнародних судових установ. Подібна ситуація склалася із окремими категоріями юридичних осіб. Навіть не зважаючи на те, що поняття юридичної особи переважно визначається на національному рівні, статус таких суб’єктів (особливо, юридичних осіб публічного права) ставиться у залежність від правосуб’єктності держави. Ключові слова: суб’єкти міжнародного приватного права; міжнародна правосуб’єктність, правовий статус, іноземний елемент, міжнародні приватноправові відносини, колізійні норми. Перелік використаних літературних джерел. Бирюков, П. (2011)Международное право: учебник. 5 изд., перераб и доп. М.: Юрайт, 793 с. Verdross, A.&Simma, B. (1984) UniversellesVolkerrecht: TheorieundPraxis. Auflage: 3. Berlin: Duncker&Humblot. 956 s. Цимбрівський, Т. (2012) Доктринальні підходи до дослідження правосуб’єктності у міжнародному праві. Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Випуск 2 С. 91-100. Колосов,Ю., Кривчикова,Э. (2001) Международное право: учебник. М.: Международныеотношения 20 с. Крылов, Н. (1998)Правотворческаядеятельностьмеждународныхорганизаций. М.: Наука. 174 с. Лукашук,И. (2005).Международное право. Общаячасть: учебник. Изд. 3-е, перераб. и доп..М.: ВолтерсКлувер 432 с. Каламкарян,Р., Мигачев Ю. (2005)Международное право: учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Эксмо 736 с.