Особливості цивільно-правової (майнової) відповідальності адвоката
Автор: Гелета Андрій Романович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Гелета А.Р., Тарнавська М.І. (керівник). Особливості цивільно-правової (майнової) відповідальності адвоката (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет “Львівська Політехніка”, Львів 2020. Розширена анотація Адвокат, як і будь-який інший учасник правовідносин, є суб’єктом різних видів юридичної відповідальності. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність фактично врегульовує лише один з видів відповідальності адвоката – дисциплінарну. Однак адвокат може бути також суб’єктом цивільно-правової (майнової) відповідальності [3; 5]. Водночас щодо цього у вітчизняній правовій науці існують дискусії [4; 2; 3]. Немає чіткого визначення сутності цивільно-правової (майнової) відповідальності адвоката у законодавстві України. Характер відповідальності випливає з характеру відносин між адвокатом і довірителем. Між ними виникають договірні цивільно-правові відносини, засновані на рівності їх учасників, автономії волі і майнової самостійності, а у разі заподіяння шкоди за рамками договору, позадоговірні. Відповідно будь-який інший вид відповідальності ніякого відношення до клієнта мати не буде. Таким чином, відповідальність виникає в результаті порушення професійного обов’язку адвокатом, і буде виражене як санкція, що застосовується до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткового цивільно-правового обов’язку або позбавлення належного йому цивільного права. Об’єкт дослідження - наукові погляди щодо цивільно-правової (майнової) відповідальності адвоката, а також законодавство (національне та зарубіжне) та судова практика, що стосується цього інституту. Предмет дослідження - теоретико-правові засади цивільно-правової (майнової) відповідальності адвоката. Мета дослідження - полягає в науково-теоретичному аналізі особливостей цивільно-правової (майнової) відповідальності адвоката. Така відповідальність врегульовується загальними положеннями цивільного права про відшкодування шкоди у договірних зобов’язаннях[1]. Крім того, у договорі про правову допомогу його сторони (адвокат та клієнт) можуть також на власний розсуд врегулювати це питання. Проте, безумовно, на практиці не завжди легко довести вину адвоката у порушенні зобов’язань за договором про надання правової допомоги. Наприклад, щоб зробити висновок, що помилка адвоката призвела до незаконного рішення, необхідно довести, що існує причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) адвоката і винесенням незаконного рішення у справі. Стисло навести результати дослідження. Цивільно-правова (майнова) відповідальність адвоката є одним із видів відповідальності, до якої він може притягуватися в процесі здійснення своєї професійної діяльності [3]. На підставі аналізу публікацій щодо правової природи адвокатської допомоги та відповідальності адвоката перед довірителем, можна виділити три концептуальних підходи, а саме: заборонний, обмежувальний та споживчий. Так, заборонний підхід заперечує саму можливість настання цивільно-правової відповідальності за надання правової допомоги, насамперед виходячи з розмежування юридичних послуг та правової допомоги [4]. Обмежувальний підхід принципово допускає цивільно-правову відповідальність адвоката, але в певних межах (зокрема, йде мова про доцільність законодавчого обмеження цивільно-правової відповідальності адвоката та вже піднімається питання про обов’язкове страхування такої відповідальності). У свою чергу споживчий підхід, за твердженням науковців, орієнтований переважно на захист клієнта і проявляється в тому, що розмір відповідальності адвоката перед клієнтом не може обмежуватися тільки реальними збитками (повинен включати і упущену вигоду) та необхідною умовою його існування є обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності адвоката [4]. Виходячи з напрямів гармонізації законодавства України з нормами і стандартами ЄС доцільно, у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріпити норми щодо такого виду юридичної відповідальності адвокатів, як цивільно-правова (майнова) відповідальність, відповідно до європейських стандартів, що регулюють професійну діяльність адвокатів у сфері захисту прав людини. Це дозволить посилити гарантії осіб (клієнтів) у сфері дотримання їхніх конституційних прав в Україні щодо якісної правничої (правової) допомоги. Основнафункція цивільно-правової відповідальності адвоката полягає у відновленні порушених прав його клієнта(ів) [5]. Ця функція реалізується за допомогою використання заходів відповідальності певного майнового характеру. Слід звернути увагу на значну роль штрафної функції, яку реалізує цей вид правової відповідальності адвокатів. Це пов’язано із можливим понесенням певних матеріальних витрат адвокатом в зв’язку із, наприклад, недобросовісним виконанням своїх професійних обов’язків, може слугувати і як покаранням так і, важливим виховним інструментом для нього, а також для інших адвокатів. Ключові слова: адвокат, клієнт, цивільна відповідальність, професійні обов’язки, професійна відповідальність. Перелік використаних літературних джерел. 1. Галянтич М. К., Гриняк А. Б., Дрішлюк А. І. та ін. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди. За ред. М. К. Галянтича. Київ: Юрінком Інтер, 2011. 624 с. 2. Вільчик Т. Б. Відповідальність адвоката перед клієнтом: напрями гармонізації законодавства України до європейських стандартів. Форум права. 2016. № 1. С. 30–36. 3. Кухар А. В. Професійна відповідальність адвоката: поняття, форми та місце в системі юридичної відповідальності. Юриспруденція: теорія і практика. 2011. № 5 (79). С. 49–56. 4. ЗаборовськийВ.В.Правовий статус адвоката в умовах становлення незалежної адвокатури України: монографія. Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2016. 848 с. 5. Кравченко М. В. Щодо відповідальності адвокатів за порушення зобов’язань за договором з надання правової допомоги. Юридичний вісник. 2014. № 3 (32). С. 130–134.