Корпоративні спори в Україні
Автор: Могила Олена Михайлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Могила О.М., Тарнавська М.І. (керівник). Корпоративні спори в Україні (тема магістерської роботи). Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Розглядаючи питання корпоративного управління, не можна залишити без уваги таку правову категорію, як «корпоративний спір», так як саме в процесі корпоративного управління виникає таке явище. Наукове дослідження суті і змісту корпоративного спору дає можливість не лише зрозуміти передумови і умови його виникнення, але є необхідним елементом при дослідженні теоретичних проблем захисту корпоративних прав, проблем, пов’язаних з розмежуванням підвідомчості категорій таких справ. Об’єкт дослідження - корпоративні відносини в стані корпоративного спору, їх структура та ознаки, сучасні концепції їх правової природи. Предмет дослідження - правова природа корпоративного спору, його характеристика, порівняння з однопорядковими категоріями, наукові погляди, ідеї, концепції та теорії щодо його кваліфікації, нормативний та емпіричний матеріал. Мета дослідження - виявлення особливостей розгляду та вирішення корпоративних спорів. Стисло навести результати дослідження. Корпоративний конфлікт – це тривалий конфлікт, в основі якого лежать суперечки як між учасниками корпорації (акціонери, топ-менеджмент, трудовий колектив), так і між корпорацією і її зовнішнім середовищем, і призводить до істотних змін в діяльності корпорації. Корпоративний конфлікт являє собою перешкоду у здійсненні корпоративних прав або загрозу цього і є явищем негативним, протилежним тим правовим механізмам та принципам, які закладені в основу правового регулювання корпоративних відносин. До корпоративних спорів належать: спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них; спори за позовами акціонерів приватних акціонерних товариств про переведення на них прав та обов’язків покупця акцій у зв’язку з порушенням їхнього переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства; спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу. Залежно від структури корпоративних правовідносин корпоративні спори запропоновано поділити на дві групи. Перша група –внутрішньоправові конфлікти, що виникають між: 1) членами юридичної особи; 2) юридичною особою і членами; 3) органами юридичної особи і членами органів юридичної особи; 4) членами юридичної особи і управлінцями. Друга група –зовнішньоправові конфлікти, що виникають між: 1) членами юридичної особи і третіми особами (контрагентами), пов’язані з оскарженням укладених юридичною особою правочинів з підстав їх «зацікавленості», «значних правочинів» з урахуванням і посвідченням прав на акції (частки) юридичної особи; 2) юридичною особою (її членами) та державними органами (іншими організаціями), пов’язані з правовим статусом юридичної особи, укладення правочинів з частками або акціями (зокрема, узгодження угод по концентрації активів з антимонопольним органом); 3) юридичною особою (дочірнім підприємством), контролюючою господарське об’єднання, і третіми особами, в тому числі пов’язані з субсидіарною відповідальністю холдингової організації та інших контролюючих корпорацію осіб за боргами дочірньої корпорації при банкрутстві останньої. [1, c. 135]. Причини виникнення корпоративних конфліктів досить різні за своєю природою, проте їх можна поділити: 1) на об’єктивні і 2) суб’єктивні [2]. Причиною виникнення конфліктів в корпорації, як правило, є конфлікт інтересів (conflictofinterest) особи, яка має значний вплив на суспільство (наприклад, директора або мажоритарного акціонера)[4, c. 51]. Корпоративні спори ділять також на дві великі категорії: 1. договірні; 2. позадоговірні. Способи захисту корпоративних прав – це матеріально-правові заходи профілактичного та примусового характеру, за допомогою яких відбувається відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) корпоративних прав, які залежать від правової природи корпоративного права. Якщо у результаті порушення (або загрози такого) прав та/або інтересів учасників корпоративних правовідносин виникають охоронні правовідносини, то їх припинення (наприклад, вирішення спору) не завжди призводить до припинення (вирішення) корпоративного конфлікту. Завершення корпоративного конфлікту означає будь-яке його закінчення, припинення з будь-яких підстав, у той час, коли під вирішенням варто розуміти лише ту чи іншу позитивну дію (рішення) самих суб’єктів відповідного конфлікту або третьої сторони, що припиняє протистояння мирними або силовими засобами. Це може бути здійснено трьома шляхами (як вирішення спору між акціонером і АТ у випадку порушення прав першого): внутрішньокорпоративний (позасудовий), адміністративний (за порушення на ринку цінних паперів), судовий [5, с. 601-602]. Найбільш ефективним засобом вирішення корпоративних конфліктів є судова процедура їх розгляду. Судовий порядок вирішення корпоративного конфлікту має ряд переваг: а) розгляд конфлікту незалежним органом, який за своїм призначенням і становищем повинен бути незацікавлений у результаті справи; б) чітко розроблена процедура встановлення і перевірки фактичних обставин та прийняття рішень; в) нормативна основа діяльності суду, який керується законом і власним переконанням; г) обов’язковість прийнятих рішень для виконання як сторонами конфлікту, так й іншими особами [3, с. 145]. Ключові слова: Корпоративне управління, корпоративний спір, корпоративні права, учасники юридичної особи, установчі документи, внутрішньо-правові / зовнішньо-правові конфлікти, договірні / позадоговірні корпоративні спори. Перелік використаних літературних джерел. 1. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. Монографія. Київ: Атіка, 2003. 352 с. 2. Холод В.В., Резнікова Л.С. Корпоративні конфлікти та шляхи їхподолання. URL: http://www.rusnauka.com 3. Хрімлі О.Г. Захист прав інвесторів у сфері господарювання: теоретико-правовий аспект. Київ: ЮрінкомІнтер, 2016. 320 с. 4. Dam K. W. Classactions: Efficiency, compensation, deterrence, and conflictof interest. The Journalof Legal Studies. 1975. Т. 4. №. 1. С. 47 –73. 5. Hemingway C. A., Maclagan P. W. Managers’ personal values as drivers of corporate social responsibility. Journal of Business Ethics. 2004. Т. 50. №. 1. С. 33 – 44.