Історія і сучасні тенденції розвитку досліджень злочинної мотивації в криміналістиці
Автор: Бабіков Артур Костянтинович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Бабіков А.К., Крижановський А.С. (керівник). ІСТОРІЯ І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗЛОЧИННОЇ МОТИВАЦІЇ В КРИМІНАЛІСТИЦІ. Магістерська робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Сфера психологічних явищ, що позначається поняттями мотивації і мотиву, традиційно визнається одним з важливих об’єктів пізнання правових наук. Це знаходить своє вираження, насамперед, в тому, що мотив злочину розглядається, як істотна психологічна обставина, що характеризує особистість злочинця і визначає ступінь його суспільної небезпеки. У Кримінальному кодексі України мотив злочину сконструйований, як основна, або кваліфікуюча ознака того чи іншого складу злочину, або, як обставина, що пом’якшує, або обтяжує відповідальність при призначенні покарання. У криміналістиці, як основного об’єкта пізнання особистість злочинця розглядалася вже в момент проголошення створення даної науки. Так, названим І.М. Якимовим «батьком криміналістики» австрійський криміналіст Г. Гросс, вважав, що «важливою умовою точної діяльності судового слідчого є ґрунтовне знання людини, як головного матеріалу попереднього слідства» [1, с. 71]. Не випадково, він надавав велике значення застосуванню психологічних знань в процесі розслідування злочинів, особливо акцентуючи увагу на психологію злочинців. Встановлення мотиву злочину розглядалося, як важливе завдання розслідування, вченими, які розробляли криміналістичні прийоми і методи розслідування [2, с. 32]. Особистість, як складна система з нескінченними різноманітними властивостями і сторонами, які неможливо охопити такого роду переліками. [3, с. 18]. Певний виняток становлять 3 групи криміналістичних питань, виділених в роботі В.Д. Берназ і А.Ф. Волобуєва. Але і їм не вдалося повністю охопити весь обсяг завдань криміналістичного дослідження особи обвинуваченого, крім того, в їх групуванні питань досить важко виявити єдиний і чіткий принцип конструювання цих угруповань [4, с. 65]. Будь-яка психологічна властивість особистості, включаючи темперамент, є результатом взаємного впливу, як біологічних (у тому числі спадкових), так і соціальних факторів [5, с. 50]. Об’єктом роботи є теорія і практика поглядів про значення вивчення особи злочинця і злочинної мотивації в процесі розслідування злочинів. Предметом роботи є виявлення і вивчення закономірностей і особливостей злочинної мотивації для вирішення криміналістичних завдань. Метою та завданнями цієї роботи є дослідження та подальша розробка теоретичних, методологічних і методичних положень, покликаних забезпечити повне і всебічне вивчення злочинної мотивації для вирішення криміналістичних завдань, що виникають в процесі розкриття і розслідування злочинів, а також розробка на основі отриманих висновків рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності відповідної практичної діяльності правоохоронних органів. Ключові слова: мотив, мотивація, злочин, злочинна поведінка, особа злочинця, сліди злочину, правова психологія, злочинна поведінка. Список літератури: 1. Гросс Г. Керівництво для судових слідчих, чинів загальної та жандармської поліції / Г. Гросс. – Смоленськ, 1895. – Вип. 1. – 177 с. 2. Якимів І.М. Криміналістика. Кримінальна тактика / І. М. Якимів. – О., 1929. – 132 с. 3. Ведерніков Н. Т. Вивчення особистості злочинця в процесі розслідування / Н. Т. Ведерніков. – Томськ, Вид-во: ТГУ, 1968. – 84 с. 4. Криміналістика : підручник / В. Д. Берназ та ін.; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Ф. Волобуєва. – X., ХНУВС, 2011. – 665 с 5. Петровський В. А. Особистість в психології: парадигма суб’єктності / В. А. Петровський. – Х., Вид-во: «Фенікс», 1996. – 512 с.