Роль соціальних служб у формуванні уявлень про модель сім’ї у дітей шкільного віку
Автор: Ріпка Ірина Григорівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Соціальна робота
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Ріпка І.Г., Ставкова С.Г. (керівник). Роль соціальних служб у формуванні уявлень про модель сім’ї у дітей шкільного віку. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. В соціальній роботі та соціальній педагогіці трактуючи поняття «сім’я» науковці акцентують увагу на соціальному становищі цієї групи і визначають її як особливу соціальну систему, соціальний інститут, малу соціальну групу, члени якої виконують сімейні функції та зобов’язуються взаємною юридичною і моральною відповідальністю (Федорова, 2017). Сукупність сімейних ознак та функціонування сім’ї комплексно впливає на національну безпеку, соціальне благополуччя, соціальний розвиток. Регулює функціонування сім’ї так звана «державна сімейна політика», визначення якої не є усталеним. Вважається, що сімейна політика є складовою державної соціальної політики і передбачає сукупність державних заходів та діяльність соціальних інституцій, суб’єктами яких є сім’ї, батьки та діти, з метою підтримки їхньої життєдіяльності (Кулик, 2013). Таким чином, інститут сім’ї прийнято розглядати як об’єкт соціальної роботи, зокрема соціальної політики в цілому. Об’єкт дослідження – інститут сім’ї як осередок для становлення уявлень про модель сім’ї. Предмет дослідження – діяльність соціальних служб щодо формування уявлень про модель сім’ї у дітей шкільного віку. Мета дослідження – вивчити зміст діяльності соціальних служб у напрямку формування уявлень про модель сім’ї у дітей шкільного віку. Впродовж історичного розвитку інститут сім’ї пройшов декілька етапів трансформації (Галкина, & Кадничанская, 2015): від патріархально-авторитарного устрою сім’ї, багатодітності, переважання цінностей фамілізму, участю старшого покоління у вихованні дітей до сімей з однією або двома дітьми, чоловіки вже не ключовим джерелом доходу сім’ї, індивідуалізм – основна цінність, господарсько-побутову функцію розмежовано між чоловіком та дружиною, відбулось зниження участі старших поколінь у виховному процесі тощо. Відсутність чіткого визначення державної сімейної політики не впливає на розвиток окремих нормативно-правових документів у цій сфері. Так, сучасні законодавчі акти у сфері функціонування сім’ї сприяють дотриманню прав та обов’язків всіх її членів, культурних цінностей та традицій, гендерних цінностей, демократичних та паритетних взаємин між сім’єю та державою (Арабаджи, 2014). Адаптація до сучасних умов життя, глобалізаційних процесів, економічної нестабільності, процесу руйнації стереотипів та патріархальних принципів зумовлює ускладнення в функціонуванні сім’ї (Ripka, & Klymanska, 2020). Нині через швидкі темпи розвитку суспільства виникло багато соціальних проблем, серед яких: узалежнення, домашнє насильство, малозабезпеченість тощо. Внаслідок чого розвиваються дисфункції сім’ї, а в подальшому – кризи сім’ї. Пережитий досвід кризи та наслідки уможливлюють відтворення моделі поведінки батьків та інших членів сім’ї, сімейного устрою та міжособистісних зв’язків у майбутніх сім’ях. Для того, щоб максимально попередити, запобігти та уникнути наслідків негативних соціальних явищ, державна соціальна політика застосовує соціальну роботу та соціально-педагогічну діяльність. Соціально-педагогічна діяльність є видом професійної діяльності соціальних педагогів закладів середньої загальної освіти, які сприяють соціалізації дітей шкільного віку через встановлення соціальних зв’язків, набуття соціального досвіду, соціальної відповідальності тощо. В майбутньому здобуті навички сприятимуть формуванню успішної сім’ї, а зараз – впливатимуть на формування уявлень про належну модель сім’ї. Натомість, соціальна робота покликана інформувати суспільство про інститут сім’ї за допомогою соціальної профілактики, соціальної реклами, інформаційно-просвітницьких кампаній. Саме такі напрямки реалізують соціальні служби у сиситемі формування уявлень про модель сім’ї, зокрема у дітей шкільного віку. Відтак практична діяльність фахівців соціальних служб та соціальних педагогів закладів загальної середньої освіти у процесі популяризації інституту сім’ї та моделі сім’ї полягає в проведенні лекцій, семінарів, тренінгів, форумів, ярмарок, інформаційних кампаній, рольових ігор, соціальної реклами, соціологічних досліджень на тему відповідального батьківства, статевого виховання, належного виховання та соціалізації дітей, запобігання виникнення та розвитку складних життєвих обставин у сім’ї чи її членів, пропагуванні цінності інституту сім’ї. Ключові слова: діти шкільного віку, інститут сім’ї, модель сім’ї, соціальні служби, соціально-педагогічна діяльність, соціальна профілактика. Перелік використаних літературних джерел. Арабаджи, К. Г. (2014). Державна сімейна політика в Україні в умовах соціальних реформ. Держава та регіони. Серія: Державне управління, 1, 84-88. Отримано з URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drdu_2014_1_16 Галкина, Е. П., & Кадничанская М. И. (2015). Трансформация института семьи в условиях современных модернизационных процессов. Вестник Омского университета. Серия «Экономика», 3, 193-200. Кулик, О. М. (2013). Сфера державної сімейної політики в Україні: сутність і проблеми. Державне будівництво, 2. Отримано з URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2013_2_32 Федорова, Л. М. (2017). Теоретичний аналіз понятійно-категоріального апарату соціально-педагогічної роботи з опікунською сім’єю. X Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки», 8, 105-112. Отримано з URL: http://ped-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/1669/1864 Ripka, I., & Klymanska, L. (2020). Formation of the child’s perceptions of his own family in the process of family education. Sociology – Social Work and Social Welfare – Regulation of Social Problems, Lviv, May 14–15, (р. 106-110). Lviv: Lviv Polytechnic.