Тенденції інтегрованого розвитку міського простору
Автор: Васильків Дарина Тарасівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Архітектура будівель і споруд
Інститут: Інститут архітектури та дизайну
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Мета магістерської роботи полягає у аналізі та розробці принципів і прийомів формування інтегрованої в міське середовище архітектури, що забезпечувала б ефективний і сталий розвиток архітектурних об’єктів у часі відповідно до змінюваних потреб суспільства та умов середовища. Архітектура, її концептуальні установки і, головне, категорії відображають стадію, на якій знаходиться суспільство. У контексті сучасного постійно мінливого характеру взаємодії населення, техногенного та природного середовища, а яскравою рисою нашого часу є зростаючий динамізм суспільства, архітектура стикається з новими викликами та викликами. У зв’язку з нестабільною екологічною та соціально-економічною обстановкою світу в сучасних умовах постійно змінюються потреби суспільства, гнучкість і мобільність пронизують усі сфери нашого життя, є шлях оволодіння мінливістю з максимальною користю та економією. Ці можливості надає сучасна адаптивна архітектура, яка враховує особливості суспільства, місця, часу, простору і дозволяє встановлювати різні сценарії використання будівельних об’єктів і, головне, може змінюватися зі зміною умов експлуатації. Однією з проблем, яку можуть допомогти адаптивні архітектури, є функціональне старіння будівель і споруд, яке зазвичай відбувається набагато раніше, ніж фізичне старіння. Це явище «морального старіння», коли архітектурний об’єкт перестає бути дійсним, коли він фізично завершений. Проблема, з якої починається «моральне старіння», пов’язана переважно з жорсткістю планувальних рішень щодо будівництва об’єктів та нездатністю пристосуватися до нових вимог. При традиційному підході в процесі проектування враховується жорстко закріплена функціональна структура будівлі. Однак те, що є ефективним на одному етапі життя будівлі, може бути абсолютно неефективним на іншому. Заходи щодо адаптації будівлі до умов, що змінюються, варіюються від переміщення або заміни меблів чи обладнання в окремих приміщеннях до повної перебудови будівлі. Застосування принципу адаптивності відкладає етап моральної «загибелі» будівельного об’єкта і не тягне за собою виконання трудомістких завдань, пов’язаних з реконструкцією та необхідністю реконструкції. Актуальність тематики даної роботи визначається необхідністю вивчення сучасної адаптивної архітектури в природі сталого розвитку міських середовищ та взаємодії людей із впровадженням нових технологій та інноваційних дизайнерських рішень. Слід зазначити, що формування адаптивних архітектурних об’єктів набуває все більшого значення в останніх наукових дискусіях.