Тенденції формування архітектури курортних комплексів
Автор: Рудой Іван Володимирович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Архітектура будівель і споруд
Інститут: Інститут архітектури та дизайну
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Тема дослідження присвячена курортним комплексам із частковим або повним виділенням медичного обслуговування у загальнокурортні заклади (курортні поліклініки, бальнеогрязелікарні) та формуванню якісно нового типу - комплексу із приоб’єктим спеціалізованим курортно-лікувальним блоком, що надає, закінчене медичне обслуговування та комфортне розміщення хворих. Це питання на сьогодні є актуальним, так як Україна має великий курортно-рекреаційний потенціал; однак існуюча курортна матеріально- технічна база застаріла, що негативно позначається на її завантаженні і функціонуванні. Статистичні дані по Львівській області за останнє десятиріччя вказують на неухильне скорочення санаторіїв та пансіонатів з лікуванням на 40%, і навпаки стабілізацію та тенденцію до зростання готельної бази на 25%. З’ясовано, що курортні готелі з лікувальною спеціалізацією представлені по всьому світові та користуються попитом у певної категорії людей, що орієнтовані на лікування разом з відпочинком, особливо у країнах Европи та Азії, в меншій мірі в краінах Південної і Північної Америки та Австралії. Аналіз існуючого стану функціонування курортних готелів дозволив визначити наступні тенденції: перехід від зведення одиничних будівель до комплексної забудови, укрупнення їх місткості, що обумовлено вимогами рентабельності; орієнтація на внутрішні потреби країн з урахуванням потенціалу курортологічних ресурсів (мінеральні води, лікувальні грязі тощо); зміна та розширення номенклатури приміщень залежно від комерційної спрямованості (лікування; спа; велнес; косметологія; розваги; відпочинок для ділових людей), нестандартність рішень і аттрактивність архітектурного середовища курортних комплексів. Натурні обстеження більше 40 львівських готелів довели економічну доцільність будівництва курортних готелів 4* і 5* і одночасно зростаючий попит і недостатність загальнодоступних курортних готелів 3* У результаті проведеного порівняльного аналізу архітектурно- планувальних рішень курортних готелів країн Європи, Азії, Північної і Південної Америки та України за визначеними характеристиками виявлено переваги архітектурно-планувальної організації окремих зарубіжних проектів (щодо складності об’ємно-просторових рішень, рівня комфорту, наявності додаткових функцій) та вітчизняних проектів (за зв’язком із природним оточенням, врахуванням особливостей регіональної архітектури, розвиненої лікувальної функції). Зафіксовані соціально-економічні фактори, які визначають загальносвітові тенденції проектування курортних готелів: підвищення комфорту перебування та 5 попиту на цілорічне лікування і оздоровлення на курорті; зменшення періоду перебування на курорті; збільшення кількості осіб, що віддають перевагу відпочинку з сім’єю; попит на додаткові послуги на території курортних готелів; запити на медичну профілактику на базі санаторно-курортного лікування і, як наслідок, стрімкий розвиток спа- та велнес-індустрії; надання переваг оздоровленню на лоні природи за межами міста. На базі соціально-економічного аналізу сформульовано загальні вимоги до проектування курортних готелів: комфортність, цілорічність функціонування, поліфункціональність, соціальна спрямованість, наближеність до природи. У третьому розділі «Принципи та прийоми архітектурно-планувальної організації курортних готелів» розроблено наступні рекомендації щодо принципів архітектурно-планувальної організації курортних готелів: принцип «соціальної доступності», який полягає у створенні функціональної структури готелів із забезпеченням економічної та технічної можливості лікування та 6 оздоровлення курортологічними засобами широких верств населення (сімей з хворими дітьми, інвалідів, поранених тощо); принцип «цілорічної комфортності», спрямований на забезпечення усіх потреб перебуваючих протягом року за рахунок створення, окрім основних, додаткових приміщень для реалізації необхідних послуг; принцип «екологічної сенситивності», спрямований на зниження антропометричного навантаження на оточуюче середовище, на підтримку його оздоровчих характеристик.