Особливості відведення земель для забезпечення охорони об’єктів культурної спадщини
Автор: Яблонська Олена Юріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Землеустрій та кадастр
Інститут: Інститут геодезії
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: В даному досліджені представлено аналіз робіт для відведення земельної ділянки, а також особливості відведення земель об’єктів культурної спадщини і забезпечення охорони. Проведено огляд законодавства, який регулює питання відведення земельної ділянки для земель історико-культурного призначення. Досліджено особливості охорони земель культурної спадщини. Здійснено огляд підготовчих, топографо-геодезичних, а також камеральних робіт. Проведено розрахунок нормативної грошової оцінки об’єкту дослідження. Об’єкт дослідження - земельна ділянка під собором та адміністративним будинком. Предмет дослідження – методологічні процеси дослідження охорони об’єктів культурної спадщини. Мета дослідження – дослідити та розкрити особливості відведення земель для забезпечення охорони культурної спадщини. Результати досліджень Земля є найбільшим національним багатством України і зокрема об’єкти які на них розташовані. Тому збереження і охорона пам’яток історико-культурного призначення відіграє велику роль у формуванні національної свідомості України, оскільки вони формують нашу історію та є сукупністю всіх матеріальних та духовних здобутків суспільства (Гевель, 2009). Створення системи охорони культурної спадщини є однією із головних потреб сьогодення, оскільки аналіз діючої системи демонструє, що є проблеми такі як занедбаність пам’яток, некоректна оцінка, недостатнє розуміння процесів які відбуваються у культурному житті, потребують вирішення (Сухенко, 2018). Суттєвим кроком для вирішення накопичених проблем, стало прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від 09.09.2010 р. № 2518-VI. Цим Законом урегульовано низку питань діяльності історико-культурних заповідників, посилено відповідальність за шкоду, завдану пам’яткам, унормовано деякі питання земельного законодавства, що впливали на збереження об’єктів культурної спадщини. Складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для земель історико-культурного призначення є необхідним, оскільки володіючи земельною ділянкою такого призначення, власники забувають про "особливий режим" користування нею, де закон встановлює певні обмеження щодо її вільного використання. А все це може відбуватись через некоректно визначене цільове призначення земельної ділянки. У даній роботі проведено огляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наданої у постійне користування Релігійній громаді Свято-Троїцького кафедрального собору Івано-Франківсько-Галицької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Івано-Франківська для забезпечення охорони об’єктів культурної спадщини (церкви) та адміністративного будинку (Палата духовенства). Даний проект землеустрою проводиться із метою зміни цільового призначення, а саме змінюється із «землі запасу» на «для забезпечення охорони об’єктів культурної спадщини» та розроблений відповідно до договору на розроблення проекту землеустрою, завдання на розроблення проекту землеустрою та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини в Україні, і розроблений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради та заяви про зміну цільового призначення. Відображено усі особливості користування земель даного цільового призначення. Навколо даних об’єктів встановлюються охоронні зони з метою їх збереження. Відносини із встановлення охоронних зон пам’яток архітектури врегульовані ДБН Б.2.2-2-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування». Землі ж зон охорони пам’яток не належать до земель історико-культурного призначення (закон, 2000). Законодавство не встановлює єдиного переліку із видами господарської чи іншої діяльності, які є забороненими для терен земель історико-культурного призначення. Тому для певних видів діяльності для використання земель потрібна дозвільна процедура. Державна служба з питань національної культурної спадщини дає дозвіл для проведення певних робіт на пам’ятках національного значення, в кордонах об’єкту території, а також в охоронних зонах, на археологічних територіях під охороною і історичних ареалах населених місць. Проведено розрахунок нормативної грошової оцінки об’єкту дослідження (кадастровий номер 2610100000:06:001:1707). До даної категорії земельної ділянки дана оцінка не проводиться згідно із законодавством, тобто не підлягає оподаткуванню, проте, задля повноти інформації розраховано нормативну грошову оцінку, яка становить 16 930,36 грн (Сай, 2017). Кожна пам’ятка підлягає паспортизації. Для підготовки усіх матеріалів для паспортизації проводяться пошукові а також архівні роботи. Разом із цим проводиться фотофіксація самих пам’яток, а також втручання до їхньої цілісності. Даний процес набирає популяризації, так як у 2015 році було створено Програму паспортизації пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення у області на 2016-2020 р за результатами якої було успішно виготовлено документацію на 353 пам’ятки містобудування, а також архітектури місцевого значення. Для одного об’єкта вартість паспортизації становить 4,965 тис. грн. Загальний обласний бюджет – 1 752,645 тис. грн. До 2019 року у місті була історико-архітектурна заповідна зона, яка займала незначну частину міста та не була офіційно затверджена. У 2019 р. був затверджений історико-архітектурний опорний план, який встановлює зону історичного ареалу міста, що значно збільшив площі його історичної частини. Згідно даних, наданих Департаментом містобудування та архітектури Івано-Франківська, зроблено порівняльну характеристику, тобто як змінилась площа об’єктів культурної спадщини. Площа заповідної території була незмінною з 2001 по 2019 роки та становила 526 914 м.кв., а площа історичного ареалу – 2 573 706 м.кв., що становить приріст на 79,5%. Тобто помітні істотні позитивні зміни щодо визначення, а також охорони об’єктів історичної частини міста. Ключові слова – відведення земельної ділянки, проект землеустрою, обмеження, нормативна грошова оцінка, землі історико-культурного призначення, об’єкт культурної спадщини, пам’ятка архітектури. Перелік використаних літературних джерел Кодекс України, З. (2002). Закон України від 25.10. 2001 р. № 2768-III. Відомості Верховної Ради України, (3-4), 2768-14. України, В. В. Р. (2000). Закон України від 8.06. 2000 № 1805-III Про охорону культурної спадщини. Доступно: https://zakon. rada. gov. ua/laws/show/1805-14 [Дата звернення: 25 листопада 2017]. України, З. (2009). Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" від 23 вересня 2008 р. Відомості Верховної Ради України, (8). України, З. (2011). Про Державний земельний кадастр. Офіційний вісник України від, 15. Сухенко, С. В. (2018). Особливості розвитку системи державного управління охороною культурної спадщини в Україні. Вчені записки Таврійського національного університету імені ВІ Вернадського. Серія: Державне управління, (29 (68),№ 3), 6-10. Ранський, М. П. (2007). Геодезичні роботи в землевпорядкуванні: метод. посібник. Чернівці: Рута. Мірошниченко, А. М., & Марусенко, Р. I. (2013). Науково-практичний коментар земельного кодексу України: за станом нормативно-правових актів та судової практики на 10 квітня 2013 року. Алерта. Гевель, К. М. (2009). Проблеми та перспективи державного управління сферою збереження та охорони історико-культурної спадщини в Україні. Режим доступу: http://www. dbuapa. dp. ua/zbirnik/2009-02/09gkmksu. pdf. Донець, О. В. (2010). Правовий режим земель історико-культурного призначення (Doctoral dissertation, спец. 12.00. 06 «Земельне право). Сай, В. М., Винарчик, Л. В., & Хавар, М. В. (2017). Нормативно-правове забезпечення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Молодий вчений, (2), 200-204.