Досвід перебування українців Галичини в таборах ГУЛАГу і його представлення в експозиціях музеїв Львова
Автор: Босак Василь Васильович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Музеєзнавство, пам'яткознавство
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Босак В. В., д. іст. н. Боляновський А. В. (науковий керівник). Магістерська кваліфікаційна робота – Національний університет «Львівська політехніка», Львів 2021 рік. «Досвід перебування українців Галичини в таборах ГУЛАГу і його представлення в експозиціях музеїв Львова». Розширена анотація Протягом останніх 10 років в бік України і українців з подачі ворожої російської пропаганди (в умовах гібридної війни) і європейських ЗМІ лунали звинувачення в колабораціонізмі з німецьким окупаційним режимом під час Другої світової війни. Підвалини для формування антиукраїнських міфів сформувалося ще в післявоєнному СРСР. Левова частка з них стосувались найбільшого військового з’єднання з українським вояцьким складом на боці німецьких військ - 14-ої гренадерської дивізії Ваффен-СС (Waffen-SS) «Галичина»,з квітня 1945 р. – 1-ша Українська дивізія Української Національної Армії (1-ша УД УНА). Окрім цього, роль дивізії в українській історії ХХ ст. залишається темою для політичних спекуляцій. Одним із багатьох недостатньо досліджених питань є досвід перебування дивізійників в таборах ГУЛАГу і його представлення в експозиціях музеїв Львова. Об’єктом дослідження є галицькі українці в таборах ГУЛАГу (на прикладі колишніх вояків дивізії Ваффен-СС «Галичина» як окремої категорії українців). Предметом дослідження є досвід перебування українців в радянських таборах і його репрезентація в експозиціях музеїв Львова. Мета дослідження - вивчення і аналіз досвіду перебування колишніх вояків дивізії «Галичина» в радянських таборах і його представлення в експозиціях музеїв Львова. Для досягнення мети визначено такі завдання: • вивчити джерельну базу та історіографію теми; • з’ясувати обставини потрапляння вояків дивізії «Галичина» до радянського полону і таборів ГУЛАГу; • висвітлити хід слідства, судового провадження і винесення вироків колишнім дивізійникам; • вказати класифікацію таборів, та їх місце в системі ГУЛАГу; • дослідити повсякдення українців в радянських таборах: роботу, побут, відносини з іншими соціальними і етнічними групами в’язнів, тощо; • охарактеризувати репрезентацію досвіду перебування в радянських таборах колишніх вояків дивізії за матеріалами експозицій музеїв Львова; • запропонувати власні пропозиції щодо доповнення стендів та експозиціяй музеїв Львова інформацією про перебування дивзійників у радянських таборах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше комплексно вивчено і розкрито проблему перебування вояків дивізії «Галичина» в радянському полоні і таборах ГУЛАГу. У дослідженні на основі джерельного матеріалу висвітлено індивідувальний досвід перебування колишніх вояків дивізії Ваффен-СС «Галичина» в більшовицьких таборах. Було проаналізовано особливості побуту, робочого повсякдення, міжетнічних відносин в системі ГУЛАГу. Також було запропоновано інформаційні доповнення експозиційних стендів Музею визвольної боротьби України (структурного підрозділу Львівського історичного музею). Перебування колишніх вояків дивізії «Галичина» в радянському полоні розділило їхнє життя на «до» і «після». На відміну від колективної пам’яті, що сформувалася у ветеранів цього з’єднання в діаспорі, їхній життєвий досвід був травматичним. Більшість колишніх дивізійників використовували як робочу силу для потреб "трудового фронту" в перевірно-фільтраційних таборах. Кільком воякам дивізії "Галичина" вдалося видати себе за німецьких військовополонених. За радянською репатріаційною програмою, військовополонені протягом 10 повоєнних років повинні були працювати для відбудови такзваного народного господарства СРСР. Українським дивізійникам, які видали себе за німців, протягом 1947-1955 рр. пощастило бути репатрійованими до Східної Німеччини і Австрії. Основною метою радянської влади була ліквідація українського збройого підпілля. Жертвами репресій, що проводились після реокупації Галичини в 1944 р., стали вояки УПА та їхні сім’ї, дивізійники, священники греко-католицької церкви, представники інтелігенції. Найчастіше формальний вирок виносили військові трибунали.. Через систему етапів і пересильних таборів, засуджені відправлялись до місць відбуття покарання. Там колишніх дивізійників і повстанців використовували для роботи в шахтах і на будові промислових об’єктів. Більшість українських політв’язнів були звільнені під час хвилі амністій 1954-1956 рр. Впродовж останніх десятиліть музеї є простором для дискусії і примирення з минулим. Після падіння тоталітарних режимів в Центрально-Східній Європі відбулась "демократизація" історії і почали виникати пам’яті меншин (етнічних, групових), до яких можемо віднести ветеранів-дивізійників і політв’язнів, які мусіли приховувати власне минуле під час життя в СРСР. Тематика бойового шляху дивізії "Галичина" і долі її вояків в радянських таборах висвітлена в експозиціях Музею визвольної боротьби України і Музею історії 1-ої УД УНА, що знаходиться в школі № 34 ім. М. Шашкевича. Серед комплексу матеріалів експозицій переважають документи, фотографії і речові пам’ятки. Ключові слова: дивізія «Галичина», військовополонені, перевірно-фільтраційні табори, радянські репресії, ГУЛАГ, музеї.