«Відносини між Іраном та Ізраїлем у ХХІ столітті: військово-безпековий вимір»
Автор: Мущенко Яна Олександрівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Ірано-ізраїльські стосунки чергувались від тісного політичного альянсу в епоху династії Пехлеві до ворожості після приходу до влади аятоли Рухолли Хомейні. Нині держави не підтримують двосторонніх дипломатичних відносин – Іран офіційно не визнає право Ізраїлю на існування та легітимність держави, а офіційні урядові тексти часто іменують Ізраїль «сіоністським утворенням» або «сіоністським режимом». На даний момент обидві держави розглядають одна одну як загрозу національним інтересам та безпеці, головного суперника за вплив та владу в регіоні. Поява Ірану з ядерного зброєю в майбутньому може збільшити перспективи прямого збройного конфлікту між державами. Існує цілком реальна можливість превентивного удару по іранським ядерним об’єктам у випадку Ізраїлю або ж іранської демонстрації ядерного потенціалу у разі збройного конфлікту. Навіть якщо обидві держави не мають наміру використовувати ядерну зброю чи застосовувати військовий варіант вирішення конфлікту, ймовірність прорахунку в разі ескалації регіональних криз надзвичайно висока [3]. У магістерській кваліфікаційній роботі з’ясовано стан дослідження проблеми ірано-ізраїльського протистояння. Визначено, що існує чимало закордонних праць, які висвітлюють дану проблему, проте вони зосереджені переважно на контексті арабо-ізраїльського протистояння або висвітлюють проблему ірано-ізраїльських відносин аспектно. Натомість, бракує комплексних досліджень серед вітчизняних та зарубіжних науковців. У роботі використано два наукові підходи, в рамках яких розглядається проблема – структурний реалізм та соціальний конструктивізм, оскільки їх поєднання дозволяє проаналізувати матеріальні та ідейні (соціокультурні) чинники протистояння [2]. У роботі проаналізовано динаміку військового протистояння між Іраном та Ізраїлем впродовж 1948-2021 рр. та розкрито вплив історичного фактору на перебіг конфлікту. З’ясовано причини переходу від обмеженого співробітництва до запеклого антагонізму, серед яких зміна політичного режиму в Ірані, усунення спільної загрози (Ірак, комунізм та насеризм), зміна розстановки сил на Близькому Сході, регіональні прагнення лідерства Ірану, ядерний потенціал держав. Крім того, на ескалацію конфлікту впливає небажання політичних еліт обох держав проводити переговори та їхня ідеологічна за ангажованість [1; 5]. Ґрунтовно проаналізовано геополітичні аспекти ірано-ізраїльського протистояння. Особлива увага присвячена наявності ядерних технологій в обох держав як екзистенційній загрозі для всього регіону. Досліджено розширення іранського регіонального впливу через підтримку проксі-груп регіону, таких як Хезболла, ХАМАС, Рух Ісламський джихад. Досліджено перспективи та методи врегулювання ірано-ізраїльського протистояння. Розглянуто основні сценарії подальших відносин між Іраном та Ізраїлем, серед яких налагодження відносин за посередництва США, зміна режиму в Ірані, ескалація конфлікту, що призведе до військового удару однієї зі сторін, збереження статусу-кво. Окрему увагу відведено теорії міленіалів, відповідно до якої майбутній напрямок конфлікту залежить від покоління міленіалів Ірану та Ізраїлю [4]. Об’єкт дослідження – процес взаємодії Ірану та Ізраїлю у межах сучасних міжнародних відносин. Предмет дослідження – особливості військово-безпекового аспекту двосторонніх відносин Ірану та Ізраїлю в XXI ст. Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз ірано-ізраїльських стосунків в умовах сучасної системи міжнародних відносин. Підсумовано, що ірано-ізраїльське протистояння базується переважно на ідеологічних чинниках. Обидві держави мають різні сфери інтересів та не мають територіальних претензій одна до одної, а тому не виступають природженими суперниками. Враховуючи історію обмеженого співробітництва 1948-1979 рр., окремі аналітики стверджують про можливість налагодження міждержавних відносин. Тим не менше, конфлікт загострюється через наявність ядерного чинника, непримиренні особисті позиції політичного лідерства, діяльність проксі-сил в регіоні, наявність зовнішніх акторів, ідеологічну ворожість. Ключові слова: Іран, Ізраїль, протистояння, ядерний чинник, проксі-групи, ідеологія, військова стратегія, Близький Схід. Перелік використаних літературних джерел: Kaye, D. (2011). Israel and Iran: A Dangerous Rivalry. Santa Monica, CA: RAND Corporation. Marantz, U. (2012). The Enigma of Iranian-Israeli Relations. Annual Review of Political Science, 15 (2), 35-84. Paolucci, H. (1991). Iran, Israel, and the United States. NY: Griffon House Publications. Salehzadeh, A. (2013). Millennials In Iran Optimistic About Future With West. Generation Progress. Available from: http://genprogress.org/voices/2013/ 12/13/24076/millennials-in-iran-optimistic-about-future-with-west/ Tira, R. (2018). The competition between Middle East powers: expeditionary bases and non-state proxies. The Institute for National Strategic Studies INSS, 21 (1), 56-79.