Вдосконалення організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті №21 залежно від зміни пасажиропотоку та умов руху
Автор: Вигнанський Іван Йосипович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Проведення натурних досліджень на вулично-дорожньої мережі для перевірки результатів визначення пасажиропотоків і умов руху по досліджуваному маршруту. Набуває цінності автоматизація обрахунку параметрів пасажиропотоків з використанням засобів відео і фото фіксації. Потреба у перевезеннях визначається транспортною рухливістю міського населення. Рухливість є рівноцінною рівню життя населення, культурі побуту, розвитку продуктивних сил та, це слід відзначити, особливо розвитку самої транспортної інфраструктури. Рухливість можна визначати саме як відношення кількості перевезених пасажирів до кількості мешканців довільної території; як окрему рухливість певного сегменту пасажирів (студенти, робітники , пенсіонери); за метою поїздки. [1-2] Швидкий розвиток сучасних технологій дозволив прискорити основні досліджувані операції, істотно спростити та деталізувати моделі транспортних мереж міст із врахуванням великої кількості різних чинників. Однією із основних проблем пасажирських перевезень у містах є перенасиченість транспортом у центральній частині. Це, у свою чергу, у значній мірі погіршує транспортну ситуацію та потребує удосконалення, що у свою чергу створює необхідність нових розробок, напрямлених на вирішення міських проблем головної частини міста. Разом із тим, центральна транспортна система досліджуваного міста не має функціонувати у відставанні від усієї міської транспортної структури та транспортної системи регіону. Для ефективного функціонування теперішнього ринку транспортних послуг першочергове значення має абсолютно доступна інформація про потребу на них, тобто інформація про транспортні потреби користувачів досліджуваного міста. Для вивчення пасажиропотоків на міських маршрутах пасажирського транспорту використовують різні методи визначення пасажиропотоків. Завдяки мінімальній похибці встановлення значень усіх параметрів, які характеризують потоки пасажирів, найчастіше при плануванні та організації перевезень використовують натурні обстеження пасажиропотоків. Натурні обстеження включають у себе методи обстеження пасажиропотоків за допомогою обліковців, анкетні методи вивчення попиту на пасажирські перевезення, автоматизовані методи обстеження пасажиропотоків. Розглянемо кожен із них більш детально. Табличний метод обстеження здійснюється обліковцями, які знаходяться у автобусі біля дверей, при чому кількість обліковців має відповідати кількості дверей автобуса. Цей метод полягає у реєстрації цими обліковцями кількості пасажирів, які входять у «ТЗ» та виходять з нього на кожному зупинковому пункті . Обліковці забезпечуються таблицями обстеження , у яких, окрім даних по «ТЗ», його виходу та зміні, вказуються номери рейсів у прямому та зворотному напрямах, час відправлення їх та ЗП. По кожному «ЗП» рейсу обліковці заносять у відповідні графи кількість пасажирів, котрі увійшли та вийшли, а потім відраховується наповнення на усіх перегонах маршруту. Облік та реєстрація пасажирів, які переміщаються, ведеться окремо кожним дослідником, а обробка отриманих даних вже спільно [3-5]. Обробка таблиць визначення пасажиропотоків на маршруті починається із того, що всі таблиці обліковців одного «ТЗ» зводяться у загальну за напрямками, що дає можливість визначити пасажирообмін на маршруті. При цьому сумарна кількість усіх пасажирів, що ввійшли в «ТЗ», має відповідати сумарній кількості пасажирів, які вийшли з ТЗ. Отримані дані дозволяють визначити обсяг перевезень за годинами доби; пасажиропотоки на перегонах за годинами доби; коефіцієнти заповнення салонів «ТЗ» у будь-яку годину доби, що дозволить зробити певні висновки про недолік чи надлишок «ТЗ» на маршруті у визначений проміжок часу. Найважливіше, що визначає дану роботу, це вдосконалення організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті №21 з урахуванням пасажиропотоку та умов руху. Об’єкт дослідження – вдосконалення організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті №21. Предмет дослідження – дослідження основних показників досліджуваного маршруту. Мета дослідження: вдосконалення організації перевезень пасажирів залежно від зміни пасажиропотоку та умов руху. За результатами дослідження виконано такі завдання: 1) досліджено кількість рухомого складу у піковий і міжпіковий періоди; 2) визначено довжини перегонів по досліджуваному маршруту; 3) наведено характеристику основних перехресть і їх перелік; 4) зображено епюри пасажиропотоку у двох напрямках руху; 5) наведено графоаналітичне визначення роботи автобусів. Ключові слова – громадський транспорт, основні перехрестя, зупинка громадського транспорту, виділена смуга руху, транспортний пасажиропотік. Перелік використаних літературних джерел. 1. Босняк М.Г. Пасажирські автомобільні перевезення (2009). Київ. Видавничий дім "Слово". 272 с. 2. Гульчак О. Д. (2005). Підвищення ефективності міських пасажирських перевезень на основі удосконалення організації руху автобусів. Київ, 51-54 с. 3. Ігнатенко О.С. (2009). Організація автобусних перевезень у містах. Київ, 196 с. 4. Луб’яний П. В. (2005). Ефективність пасажирської маршрутної мережі міст. Харків, 174 с 5. Варелопуло Г. А. (2010). Организация движения и перевозок на городском пассажирском транспорте. Харків. 208 с.