Ідейні вектори політичної публіцистики в Європі та Україні часу військових конфліктів ХХ-ХХІ ст.
Автор: Охримчук Максим Олександрович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Журналістика
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Досвід ХХ ст. довів у актуальності та необхідності критичних матеріалів, які стосуються безпосереднього впливу геополітичних дестабілізаційних подій на політичну реорганізацію. ХХ ст. століття демонструє не лише нове осмислення цього явища, але й показує його вплив на політичні процеси та формування нових, здебільшого радикалізованих, світоглядів, синтезовані із абсолютно полярних ідей. Взяти до прикладу Німеччину після поразки у Першій світовій війні – на тлі політичної та соціальної нестабільності формується зовсім новий інтелектуальний дискурс «консервативної революції». Хоч представники цієї течії ніколи не складали єдиний політичний фронт, а їхня політична публіцистика була різноплановою – це не стало на заваді узагальнити під один знаменник подібні риси [2], які у майбутньому мали великий вплив на ідеологів правих рухів у Європі та Україні. Тим не менш, вплив дестабілізаційних ситуацій можуть набути цілком культурної форми, так і бути актуалізованою на практиці. Про це свідчить, зокрема, й діяльність радикальних рухів в Україні після здобуття Незалежності у 1991 році [1]. Нові ідеологічні наративи яскравих лідерів УНА-УНСО у політичному житті були реалізовані у вигляді організації вуличних заворушень та участі у військових конфліктах на пострадянському просторі. Або, як у випадку з СНПУ, – намаганням адаптувати класичні ідейні програми під нові реалії [3]. Формування нової політичної ідеї, спровокована воєнною нестабільністю може проявлятися у різноманітних формах. Так, після Революції Гідності та вторгнення в Україну російських військ у 2014 році [4], проявляється саме спроба структурування теоретичних напрацювань в контексті створення концепту геополітичного союзу, яка є не лише реакцією на воєнну ситуацію, але на кризу вже застарілих політичних структур. Метою роботи було дослідити ідейні вектори політичної публіцистики в Україні та Європи, висвітлити сутність та її особливості, а також вплив на неї кризових світових подій.. У даній магістерській роботі представлені теоретичні та практичні аспекти політичної публіцистики ідеологів радикалізованих рухів, зокрема в контексті їхньої політичної та публіцистичної діяльності, а також періодичні видання, де вони висвітлювали свої напрацювання. Об’єкт дослідження – політичні діячі, дослідники, письменники та теоретики в Україні та Європі. Предметом дослідження є діяльність політичних теоретиків в Україні та Європі. Ми дослідили як саме змінювалася політичні концепти в умовах воєнних конфліктів: які форми набувала політична думка з огляду на повоєнні рефлексії Першої світової війни, а також дослідили вплив внутрішніх дестабілізаційних процесів, а також відкритих збройних конфліктів на політичний дискурс, в контексті політичну публіцистку, в Україні після відновлення Незалежності та агресії Російської Федерації. Ключові слова: консервативна революція, постмодернізм, політична публіцистика, УНА-УНСО, політичний романтизм, фашистський стиль, СНПУ, Міжмор’ я, збройний конфлікт Перелік використаних літературних джерел: 1. Адамович С. Ідея соборності в ідеології та діяльності Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО) / Сергій Адамович. // Вісник Прикарпатського університету. – 2014. – №25. – С. 3–8. 2. Артамошин С.В Понятия и позиции консервативной революции: интеллектуальное течение «консервативной революции» в политической жизни Веймарской республики. – Брянск: гос. Ун-т им. И.Г Петровского, 2011, – 312 с. 3. Васильчук Є. О. Молодіжний політичний радикалізм та екстремізм у сучасній Україні : дис. канд. політ. наук : 23.00.03 / Васильчук Євген Олегович – Київ, 2016. – 476 с. 4. Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України / В.Головко, О. Палій, О. Черевко, С. Янішевський. – Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. – 36 с. – (Науково-методичні матеріали).