«Сучасний стан та перспективи розвитку українсько-турецьких відносин»
Автор: Церковна Єлизавета Михайлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Впродовж історії Україна та Туреччина мали історичну, географічну та культурну спорідненість, а протягом останніх років політичні, економічні та культурні відносини між Україною та Туреччиною почали набувати інтенсивності, оскільки відносини між державами розвиваються динамічно на основі взаємної довіри, добросусідства та стратегічного партнерства як у двосторонньому, так і багатосторонньому форматі [3]. Пріоритетне місце в українсько-турецьких відносинах займають економічні взаємини, оскільки і Туреччина, і Україна зацікавлені у розвитку торговельно- економічного співробітництва, а також сфера безпеки, оскільки Туреччина стала вкрай важливим партнером для України в сфері безпеки ще у 2014 році, коли почалася російська агресія із незаконною анексією Кримського півострова [4]. Донедавна «стратегічне партнерство» між Україною та Туреччиною існувало насамперед як атрибут дипломатичної риторики, а не як змістовний формат двосторонніх відносин. Наразі між Туреччиною та Україною немає жодних протиріч, білатеральні відносини двох держав досить стрімко розвиваються [2]. Аналіз дослідження показав, що, процеси становлення та розвитку українсько-турецьких політичних відносин характеризувалися взаємним бажанням розвитку, що обумовлювалося історико-географічним, економічно-господарським та культурно-гуманітарним чинниками, а також наявністю взаємного виходу до Чорного моря та відсутністю конфліктів. Таким чином українсько-турецькі взаємовідносини мають обґрунтовані передумови та взаємний практичний інтерес, а на сучасному етапі білатеральні відносини стрімко розвиваються і мають позитивну динаміку [1]. Об’єкт дослідження – українсько-турецькі міждержавні відносини. Предмет дослідження – процес становлення, особливості та перспективи розвитку партнерських відносин між суверенними українською та турецькою державами в період із 1991 року до 2021 року. Мета роботи – проаналізувати етапи формування, сучасний стан та перспективи розвитку українсько-турецьких двосторонніх відносин. У магістерській кваліфікаційній роботі охарактеризовано джерельну базу та стан наукового вивчення досліджуваної теми, а саме було визначено, що дана проблематика досить активно аналізується сучасними українськими та зарубіжними науковцями, зокрема, Волович О., Соловчук К., Седляр Ю., Агнес Б. та іншими. Наголошується, що основна увага науковців акцентується на питаннях зовнішньої політики Туреччини та України, співпраці в економічній та енергетичній сферах, розвитку їх відносин, перспектив тощо. Емпіричну базу дослідження складають офіційні документи, міжурядові угоди про співпрацю України та Турецької Республіки. В магістерській роботі охарактеризовано становлення та розвиток співпраці України із Туреччиною у енергетичній, економічній та військово-технічній сферах, проаналізовано нормативно-правові основи співпраці двох держав. Таким чином найважливішими угодами, які заклали подальший розвиток співпраці України та Туреччини у XXI ст. стали Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Туреччиною та Україною та Договір про дружбу і співробітництво. Доведено, що у процесі становлення та подальшому розвитку українсько- турецьких відносин важливу роль відіграє співпраця у сфері економіки та безпеки, а саме безпека в регіоні Чорного моря. Висвітлено кроки України та Туреччини до євроінтеграції, досліджено спільні риси та відмінності на шляху до ЄС, а також проаналізовано їх діяльність в рамках ОЧЕС та в миротворчій діяльності. Проаналізовано роль України в контексті російсько-турецьких відносин, позицію Туреччини щодо Кримської платформи та її участь в ній, а також американсько-російське суперництво в Чорноморському регіоні та значимість регіону Чорного моря для України та Туреччини. Ключові слова – двосторонні відносини, економічні взаємини, зовнішня політика Туреччини, зовнішня політика України, Турецький потік, ООН, Чорне море. Перелік використаних літературних джерел. 1. Афанасьєва Ю.Л. (2009) Зовнішньоекономічні зв’язки України з Туреччиною. Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. 2. Воротнюк М. (2016). Аудит зовнішньої політики: Україна-Туреччина. Київ: Інститут світової політики. 3. Iшджен Е. (2021). Співпраця з Туреччиною робить нас сильнішими. Qirim News. 4. Нова зовнішня політика Туреччини: передумови, особливості та уроки для України (2020). Режим доступу до ресурсу: https://adastra.org.ua/blog/nova- zovnishnya-politika-turechchini-peredumovi-osoblivosti-ta-uroki-dlya-ukrayini_1.