«Курдський чинник як інструмент впливу США на Близькому Сході»
Автор: Осідач Марта Любомирівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Сучасний Близький Схід завжди був об’єктом інтересу великих країн та причиною їх суперництва на політичній арені, що призвело до перетворення цього регіону на одну з найгарячіших точок світу. Особливу увагу слід приділити району, населеному курдами, адже там рівень нестабільності невпинно зростає, зокрема через наявність цілого ряду гострих проблем, пов’язаних як і з геополітичною та економічною сферами, так і з національною, соціальною і культурною. Невизнаний Курдистан розташований в центрі Близького Сходу і тому приречений бути вічним учасником прикордонних конфліктів. Готовність курдів боротися за самовизначення пояснюється тим фактом, що можливість існування курдської нації з власною ідентичністю тривалий час заперечувалася урядами держав, на території яких вони проживали. Нещодавні корективи до курдського питання внесли громадянська війна в Сирії та посилення радикальних ісламістів на сирійсько-іракській території, де курди опинилися на першій лінії оборони. Вони стали єдиною силою, якій вдалося протистояти найсильнішій та добре організованій терористичній структурі світу, що сприяло сплеску ідей автономізації серед курдів та привернуло увагу як регіональних, так і міжнародних акторів. Тому курдський чинник є, по-перше, важливим внутрішньополітичним фактором для Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії. Наприклад, для Туреччини він визначає внутрішню стабільність країни, вектори її зовнішньої політики і навіть використовується у боротьбі між урядом та опозиційними політичними партіями. По-друге, курдська проблема відіграє важливу роль у стосунках між зазначеними вище країнами. По-третє, використання курдського чинника дозволяє зовнішнім суб’єктам міжнародної політики впливати в бажаному напрямку на політику Туреччини, Ірану, Іраку і Сирії. Також курдський чинник зумовлює значні зміни у системі відносин США з їхніми стратегічними партнерами та іншими державами у Близькосхідному регіоні. Значення даного регіону для США змусило Білий Дім виробити багатогранну зовнішньополітичну позицію щодо курдів, яка диференціюється залежно від території проживання їхньої меншини. Їх боротьба за незалежність є для США невичерпним ресурсом для досягнення власних цілей на Близькому Сході. Зважаючи на сказане вище, дослідження курдського чинника видається актуальним. Безумовно розглядати його слід, враховуючи особливості організації курдів у кожній країні, а також беручи до уваги останні події в регіоні. Об’єктом дослідження є курдська проблема як фактор міжнародної політики. Предметом дослідження виступає курдський чинник як інструмент реалізації зовнішньополітичної стратегії США на Близькому Сході. Мета дослідження є визначити роль курдського фактору в зовнішній політиці США на Близькому Сході. У даній магістерській кваліфікаційній роботі проаналізовано стан наукової розробки та джерельну базу досліджуваної проблеми. Виділено основні фактори виникнення курдського питання та розглянуто витоки курдсько-американської співпраці. Серед факторів, які спричинили курдське питання, необхідно відзначити несприятливі історичні обставини, що перешкоджали створенню єдиної централізованої держави курдів, призвівши до поділу їх етнічної території між чотирма країнами – Туреччиною, Іраком, Іраном і Сирією в рамках договорів Версальської системи. Іншим фактором, який спричиняв неперервні збройні повстання, була дискримінаційна політика щодо них. Проаналізовано сучасне становище курдів Іраку, Ірану, Туреччини та Сирії. Нами визначено регіональні аспекти курдської проблеми. У роботі ми розглянули основні інтереси США на Близькому Сході в контексті стосунків з Іраном і Туреччиною та місце в них курдського фактору. Виділено п’ять основних інтересів США на Близькому Сході: підтримка вільного потоку енергії та торгівлі до світових ринків; протидія поширенню зброї масового ураження; протидія формуванню терористичних груп; співпраця з партнерами та союзниками; протидія впливу великих держав-суперників. Курдські збройні загони є важливим інструментом у боротьбі з ІДІЛ, а курдські автономії – інструментом у стримуванні Ірану, який є основним суперником США на Близькому Сході. У роботі ми проаналізували рівень та перспективи співробітництва між курдами Іраку і Сирії та США. Розглянуто курдський чинник як інструмент впливу США на ситуацію на Близькому Сході загалом. США підтримали курдів у рамках своєї ширшої стратегії на Близькому Сході. Пріоритетом американської політики є не підтримка Іракського чи Сирійського Курдистану, а збереження стабільності у регіоні. Незважаючи на військове партнерство США із іракськими курдами, зокрема участь останніх у міжнародній коаліції проти ІДІЛ, США не визнають незалежність Іракського Курдистану, балансуючи між інтересами Ербіля, Багдада та Анкари. Виведення американських військ з регіону також негативно позначиться на курдському питанні. Ключові слова: нестабільність, дискримінаційна політика, міжнародна коаліція, самовизначення, незалежність. Перелік використаних літературних джерел: Исса, М. Г. (2020). Современное состояние курдского вопроса на Ближнем Востоке. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/sovremennoe-sostoyanie-kurdskogo-voprosa-na-blizhnem-vostoke Пашкевич, М. С. (2020). Курдське питання на Близькому Сході у ХХІ ст. Режим доступу: http://www.regionalstudies.uzhnu.uz.ua/archive/20/30.pdf Свешникова, Ю. (2015). О значении курдского фактора в условиях меняющегося Большого Ближнего Востока. Режим доступу: http://www.pircenter.org/media/content/files/13/14374609170.pdf Дюрре, М. (2019). Курдский вопрос в современных реалиях Ближнего Востока. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/kurdskiy-vopros-v-sovremennyh-realiyah-blizhnego-vostoka Червінка, І. М. (2013). Перспективи врегулювання курдського питання в контексті інтеграції Туреччини до ЄС. Філософія та політологія в контексті сучасної культури, 2(6), 122-126. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/filipol_2013_6(2)__28