Зовнішньополітичні та безпекові стратегії мікродержав
Автор: Дверій Поліна Вадимівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: німецька
Анотація: Дверій П.В., Дорош Л.О. (керівник). Зовнішньополітичні та безпекові стратегії мікродержав. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Серед держав-учасниць міжнародних відносин виокремлюють наддержави, великі, середні, малі та мікродержави, відповідно до їх позиції в ієрархії міжнародної системи. З таким поділом, мікродержави не вважаються такими, що можуть впливати на міжнародну систему, і часто ігноруються як об’єкти дослідження. Проте вони є повноцінними акторами міжнародної арени, а тому важливі для вивчення міжнародних відносин. Для аналізу обрано шість різних за розташуванням та рівнем розвитку мікро-держав – Бруней, Ліхтенштейн, Сан-Марино, Палау, Сейшельські Острови та Сент-Кіттс і Невіс, з метою дослідження стратегій зовнішньої політики та безпеки цих країн. Об’єктом дослідження є мікродержави як суб’єкти міжнародних відносин. Предмет дослідження – зовнішньополітичні та безпекові стратегії мікродержав. Мета магістерської кваліфікаційної роботи полягає у дослідженні зовнішньополітичних та безпекових стратегій мікродержав як суб’єктів міжнародних відносин. У роботі визначено місце мікродержав у міжнародній системі. З’ясовано, що вони знаходяться на найнижчому щаблі ієрархії міжнародної системи через відсутність у них достатніх ресурсів для захисту свого суверенітету та нездатність здійснювати вплив на міжнародне середовище [1]. З’ясовано, що досі не існує загальноприйнятого підходу для ідентифікації мікродержав [3]. На основі найчастіше використовуваних підходів, виокремлено основні риси цих країн: чисельність населення до 1,5 млн осіб, нездатність впливати на міжнародне середовище, слабші позиції в асиметричних відносинах, усвідомлення незначності своєї ролі на міжнародній арені. На прикладі шістьох країн – Брунею, Ліхтенштейну, Сан-Марино, Палау, Сейшельських Островів та Сент-Кіттсу і Невісу – з’ясовано особливості механізмів формування зовнішньополітичних та безпекових стратегій мікродержав. З’ясовано, що вони визначаються формою правління та політичним режимом. У роботі визначено та проаналізовано основні принципи, пріоритети та напрямки здійснення зовнішньополітичних та безпекових стратегій мікродержав. З’ясовано, що зовнішні політики країн, що розвиваються (Палау, Сейшельських Островів, Сент-Кіттсу і Невісу), зосереджені на питаннях забезпечення внутрішнього розвитку, а стратегії розвинутих мікродержав (Брунею, Ліхтенштейну, Сан-Марино), натомість – також на глобальних питаннях. Усі мікродержави наголошують на важливості своєї участі у міжнародних організаціях. Безпекові стратегії цих країн обмежуються питаннями локального та регіонального характеру або зовсім відсутні. Аналіз ключових стратегій та моделей поведінки мікродержав у сфері зовнішньої політики та національної безпеки засвідчив їх більшу, порівняно з іншими країнами, вразливість до зовнішніх тисків. Вони перебувають під впливом могутніх міжнародних акторів (Бруней) [4], у залежності від найближчих сусідів (Ліхтенштейн, Сан-Марино) [5], або у клієнтелістських відносинах з сильними державами (Палау, Сент-Кіттс і Невіс) [7]. Сейшельські Острови, натомість, є прикладом успішної мікродержави, яка змогла здобути авторитетний голос у світовій політиці [2]. Виявлено, що безпекові стратегії мікродержав набувають різного характеру залежно від геополітичного становища та рівня ресурсного потенціалу. Стратегічне відмежування використовують країни, що змушені балансувати між більш могутніми силами в регіоні. Концепції нейтралітету притримуються європейські мікродержави. Економічно та військово слабкі країни об’єднуються з сильним союзником з метою отримання допомоги [6]. Ключові слова – мікродержави, ієрархія міжнародної системи, статус держави, зовнішня політика, стратегія безпеки. Перелік використаних літературних джерел: 1. Коппель О. А. (2008). Міжнародні системи і глобальний розвиток: підручник (за ред. Л.В. Губерського, В.А. Манжоли). Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2. Bueger, C. & Wivel, A. (2018). How do small island states maximize influence? Creolediplomacy and the smart state foreign policy of the Seychelles. Journal of the Indian Ocean Region, 14(2), 170-188. DOI: 10.1080/19480881.2018.1471122 3. Maas, M. (2009). The elusive definition of the small state. International Рolitics, 46(1), 65-83. DOI: 10.1057/ip.2008.37 4. Omar, A. M. (2018, November 30). Brunei Between Big Powers: Managing US-China Rivalry in Asia. The Diplomat. https://thediplomat.com/2018/12/brunei-between-big-powers-managing-us-china-rivalry-in-asia/ 5. Simpson, A. W. (2014) The security of the European micro-states. In C. Archer, A. J. K. Bailes, A. Wivel (Eds.), Small states and international security: Europe and beyond (pp. 167-183). Routledge. DOI: 10.4324/9781315798042-10 6. Vaicekauskaite, Z. M. (2017). Security Strategies of Small States in a Changing World. Journal on Baltic Security, № 3(2),7-15. https://doi.org/10.1515/jobs-2017-0006 7. Veenendaal, W. P. (2014). Analyzing the Foreign Policy of Microstates. Foreign Policy Analysis, № 0, 1-17. DOI: 10.1111/fpa.12068