"Динаміка україно-румунських взаємин (1991-2021 рр.)"
Автор: Білокур Олександра Юріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2021-2022 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Основою ведення зовнішньої політики України стосовно держав–сусідів можна назвати дотримання міжнародного права, повагу до недоторканості державних кордонів та невтручання у внутрішні справи держави, а також дотримання культури добросусідства. Головною особливістю відносин України із державами–сусідами у західному напрямку є їх приналежність до визначальних інтеграційних утворень, таких як ЄС та НАТО. Прагнення вступу України до цих установ закріпила як геополітичний, так і цивілізаційний вибір у своїй Конституції. Основним документом, що визначив основні принципи державотворчих процесів в Україні, у тому числі й у сфері зовнішньої політики, був Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р. На основі цього документа 2 липня 1993 р. Верховна Рада України затвердила «Основні напрями зовнішньої політики України». Активізувалися двосторонні контакти України і Румунії на всіх рівнях після укладення базового політичного Договору. Об’єктом дослідження є двосторонні відносин України і Румунії. Предмет дослідження – динаміка розвитку двосторонніх відносин України і Румунії у період 1991–2021 рр. Мета магістерської роботи полягає у проведенні комплексного аналізу двосторонніх відносин України і Румунії та дослідженні їхніх особливостей у 1991–2021 роках. У даній магістерській кваліфікаційній роботі опрацьовано історіографію дослідження становлення і розвитку двосторонніх відносин України і Румунії, що включає вітчизняні та зарубіжні джерела. Як наслідок, було визначено, що це питання широко досліджується як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками, зокрема В. Василенко, В. Козак, І. Краман, Т. Басеску. Більша увага науковців акцентується на дослідженні витоків, причин та особливостей становлення двосторонніх відносин України і Румунії, натомість аналізу сучасного стану співпраці двох країн у різних сферах і запобіганню ключових безпекових викликів потребує подальшого комплексного вивчення. Проаналізовано динаміку розвитку відносин між Україною та Румунією. Еволюція відбулась в наслідок подій та становища на міжнародній арені, трансформації внутрішньополітичного життя в України та власне від особливостей підходу до двосторонніх відносин румунського уряду. Упродовж тривалого часу в публічному вимірі Румунії Україна позиціонувалася як недружня держава. Український інформаційний простір і політичні оцінки відповідали взаємністю – високий рівень підозрілості, недовіри і навіть ворожості до сусідньої держави. Часто визначальним фактором місця України в зовнішньополітичній стратегії Румунії було те, наскільки Україна була вигідна або невигідна для неї. Сьогоднішній етап українруо-румунських відносин характеризується сталими позитивними тенденціями, що дають підстави стверджувати про початок нового етапу двосторонніх відносин. На експертному рівні обговорюються перспективи розбудови стратегічного партнерства між Україною та Румунією. Одним з визначальних факторів, що спричинив початок реального перезавантаження відносин між Україною та Румунією є активна позиція щодо дестабілізації ситуації в Україні, спричиненими агресивними діями Росії. Також поступово в Україні зростає рівень розуміння того, що Румунія поруч з Польщею може стати адвокатом України в ЄС. На основі проведеного дослідження було встановлено, що незважаючи на складну історичну спадщину, труднощі та проблеми, українсько–румунські відносини неухильно переходять у фазу прагматичного, взаємовигідного розвитку. Геостратегічне положення обох країн, їх об’єктивні національні інтереси у важливих стратегічних питаннях поступово зближуються. Поглиблення реформ в обох країнах має створити основу для конструктивних україно-румунських відносин. Обом країнам необхідно розширювати співпрацю між дунайськими та чорноморськими країнами в економічній, політичній, соціальній, гуманітарній, науково–технічній сферах; – сприяти розв’язанню конфліктів у регіоні, боротьбі з транскордонною й організованою злочинністю, нелегальною міграцією, контрабандою зброї та торгівлею людьми; – розвивати альтернативні нафто і газопроводи, а також транспортні маршрути з інших регіонів до Європи за західноєвропейськими стандартами; – створювати зони вільної торгівлі між ЄС і країнами Чорноморського та Дунайського регіонів. Ключові слова: Румунія, Україна, зовнішня політика, добросусідські відносини, договірно–правова база, кордон, безпека, національні меншини, ініціатива, перспективи. Перелік використаних літературних джерел Безансон, А. (2007). Лихо століття. Про комунізм, нацизм та унікальність голокосту. Київ: Пульсари. Кривицька, О. (2015). Демаркаційні лінії в етнополітичному просторі України. Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. Солодкий, С., Ракеру, І. (2016). Аудит зовнішньої політики: Україна-Румунія. Київ: Інститут світової політики. Удовенко, Г. (1998). Україна на міжнародній арені: збірник документів і матеріалів 1991–1995 рр. Київ: Юрінком Інтер.