Аналіз роботи фрагмента електричної мережі ПрАТ «Волиньобленерго» з ВЕС «Хорохорин»
Автор: Підгородецький Олег Васильович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Електричні станції, мережі і системи
Інститут: Інститут енергетики та систем керування
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Вітровий енергетичний потенціал Землі в 1989 році був оцінений в 300 млрд. КВт * год на рік. Але для технічного освоєння з цієї кількості годиться тільки 1,5%. Головна перешкода для нього - мінливість вітрової енергії. Мінливість вітру вимагає спорудження акумуляторів енергії, що значно здорожує собівартість електроенергії. Через розсіяності при спорудженні рівних по потужності сонячних і вітрових електростанцій для останніх потрібно в п’ять разів більше площі (втім, ці землі можна одночасно використовувати і для сільськогосподарських потреб). Але на Землі є і такі райони, де вітри дмуть з достатньою постійністю і силою. (Вітер, що дме зі швидкістю 5-8 м / сек., Називається помірним, 14-20 м / сек. - сильний, 20-25 м / сек. - штормовим, а понад 30 м / сек. - ураганним). Прикладами подібних районів можуть служити узбережжя Північного, Балтійського, арктичних морів. В Україні це північ Львівської області і Іванофранківська область. Новітні дослідження направлені переважно на отримання електричної енергії з енергії вітру. Прагнення освоїти виробництво вітроенергетичних машин привело до появи на світло безлічі таких агрегатів. Деякі з них досягають десятків метрів у висоту, і, як вважають, з часом вони могли б утворити справжню електричну мережу. Малі вітроелектричні агрегати призначені для постачання електроенергією окремих будинків. Споруджуються спеціальні станції переважно постійного струму. Вітряне колесо приводить в рух динамо-машину - генератор електричного струму, який одночасно заряджає паралельно з’єднані акумулятори. Сьогодні вітроелектричні агрегати надійно забезпечують струмом нафтовиків; вони успішно працюють у важкодоступних районах, на далеких островах, в Арктиці, на тисячах сільськогосподарських ферм, де немає поблизу великих населених пунктів і електростанцій загального користування. Основний напрямок використання енергії вітру - отримання електроенергії для автономних споживачів, а також механічної енергії для підйому води в посушливих районах, на пасовищах, осушення боліт та ін. В місцевостях, що мають відповідні вітрові режими, вітроустановки в комплекті з акумуляторами можна застосовувати для живлення автоматичних метеостанцій , сигнальних пристроїв, апаратури радіозв’язку, катодного захисту від корозії магістральних трубопроводів та ін. За оцінками фахівців, енергію вітру можна ефективно використовувати там, де без істотного господарського збитку допустимі короткочасні перерви в подачі енергії. Використання ж вітроустановок з акумулюванням енергії дозволяє застосовувати їх для постачання енергією практично будь-яких споживачів. Об’єкт дослідження – схема вітрової електричної станції потужністю 15 МВт. Предмет дослідження – усталені та післяаврійні режими схеми роботи вітроелектричної станції в складі енергосистем, а також статична да динамічна стійкість роботи генераторів. Мета роботи – аналіз результатів розрахунку усталених і післяаварійних режимів роботи вітроелектростанції. Розроблено схему перспективної вітрової електростанції потужністю 15 МВт з врахуванням вимог і методик, які стосуються проектування ЕМ, ліній і станцій [1-4]. У програмному комплексі «Дакар» [5] було створено схему електростанції для проведення розрахунків. Основною проблемою роботи таких електростанцій є те що вони працюють «коли вони хочуть», тобто режими роботи цієї електростанції не збігаються з максимумами чи мінімумами енергомережі. Режими її роботи залежать від вітру, а точніше його швидкості. Проаналізувавши режими роботи можем зробити наступні висновки: Параметри режимів в межах норми При вимкнені одного трансформатора – превантаження іншого згідно норм проектування. Отже дана вітроелектростанція має право на впровадження, враховуючи теперішню ситуацію з енергоресурсами.