Підвищення зносостійкості фрикційних дисків зчеплення
Автор: Калінчук В'ячеслав Віталійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Автомобільний транспорт
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Фрикційні диски – важлива деталь в роботі автомобілів та спецтехніки, від якої багато в чому залежить ефективність її функціонування. Дана деталь забезпечує рух робочих органів машини, а тому завжди піддається високим навантаженням. Від ресурсу фрикційних дисків коробок передач істотно залежать техніко-економічні показники роботи енергонасиченої автотранспортної техніки. У міру зношування робочих поверхонь фрикційних дисків збільшується витрата палива, погіршуються динамічні характеристики, а при досягненні граничного зношення відбувається аварійна відмова коробок передач [1]. Найбільш поширеними типами фрикційних матеріалів, призначених для гальмівних і передавальних пристроїв, є матеріали на залізній (ФМК-8, ФМК-11) і мідній (МК-5, ФМКМ-1) основі, які одержують методами порошкової металургії. У цих матеріалів основним металевим компонентом, який сполучає і надає матеріалу конструктивну міцність, є, відповідно, залізо і мідь. Недоліками технології порошкових матеріалів, яка застосовується для виготовлення деталей фрикційних вузлів, є трудомісткість процесу їх виготовлення. Псевдосплавні покриття системи легування Cu-Fe напилені на металеву основу електродуговим методом за своїми характеристиками в умовах тертя ковзання без мастила не поступаються металокерамічним фрикційним матеріалам, які використовуються для роботи в гальмах, фрикційних муфтах і інших фрикційних пристроях, а процес їх отримання значно дешевший і простіший [2]. Об’єкт дослідження – процес електродугового напилення псевдосплавних покриттів на фрикційні диски. Предмет дослідження – металеві фрикційні диски автоматичної трансмісії АКПП. Мета і завдання дослідження. Розробити спосіб електродугового напилення псевдосплавних покрить на фрикційні сталеві диски для підвищення їх стійкості. Для цієї мети слід розв’язати наступні задачі: 1. Підібрати складові порошкових дротів для отримання шару покриття методом електродугового напилення. 2. Визначити методики контролю параметрів властивостей відновлених фрикціонів. 3. Дослідити вплив пераметрів процесу напилення на властивості. Основні результати. Розроблено схему основних принципів технології електродугового напилення псевдосплавних покриттів з використанням різнорідних дротів. В даній роботі досліджено та оптимізовано процес електродугового напилення покрить системи легування Cu-Fe та Cu-ПД(Fe-FeB) на фрикційні сталеві диски, що експлуатуються в коробках передач спецтехніки. Розроблені псевдосплавні покриття на основі міді Cu-ПД(20FeCr6B3Al6). Показана економічна ефективність застосування псевдосплавних покриттів на основі міді для підвищення стійкості фрикційних дисків. Собівартість напилення псевдосплавного покриття Cu-ПД(20FeCr6B3Al6) на фрикційний диск в 1,6–1,7 разів нижче собівартості виготовлення фрикційних накладок методом ПМ. Проведено нанесення псевдосплавних покриттів Cu-ПД(20FeCr6B3Al6) на робочу поверхню дисків фрикційної муфти коробки передач екскаватора фірми «Liebherr», які дозволять збільшити ресурс їх роботи. Проміжний контроль (через 120 робочих годин) показав високу працездатність псевдосплавних покриттів без необхідності регулювання зазору між дисками. 1. Електронний ресурс https://yak-zrobyty.in.ua/frikcijni-diski-frikciony-priznachennya-pristrij-princip-roboti-i-chasti-nespravnosti. 2. Костащук М.І. Технологія відновлення деталей газопорошковим напилюванням: посібник / М.І. Костащук, В.А. Сиволапов. – Київ: Наука і техніка, 2008. – 204 с.