«Особливості діяльності ЮНЕСКО під час новітніх збройних конфліктів»
Автор: Гудзій Мар'яна Володимирівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У 2022 році світ опинився на межі початку третьої світової війни із застосуванням ядерної зброї через напад Російської Федерації на Україну, а також зростання загроз в інших регіонах планети. У цій ситуації зросла роль демократичних акторів політики, зокрема – міжнародних організацій. Основна функція ЮНЕСКО полягає у сприянні зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співпраці народів у галузі освіти, науки і культури в інтересах забезпечення загальної поваги до справедливості, законності та прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН, для всіх народів без огляду на расу, стать, мову або релігію. Оскільки чисельність збройних конфліктів та воєн не зменшується, то важливо розуміти, чи можуть такі організації, як ЮНЕСКО, належно протидіяти їх наслідкам. Це і формує актуальність дослідження особливостей діяльності ЮНЕСКО під час новітніх збройних конфліктів, оцінки стійкості цієї організації в умовах викликів війни. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності ЮНЕСКО під час новітніх збройних конфліктів. Предметом дослідження є діяльність ЮНЕСКО під час новітніх збройних конфліктів. Метою дослідження є визначення ролі ЮНЕСКО під час збройних конфліктів, оцінка ефективності такої діяльності, з’ясування того, як можливо вдосконалити діяльності ЮНЕСКО в умовах новітніх збройних конфліктів. Завданнями дослідження виступили: 1) визначення ролі та функції ЮНЕСКО як актора міжнародних відносин; 2) розгляд хронології діяльності ЮНЕСКО щодо питань освіти, науки і культури під час збройних конфліктів у світі (1945–2022 рр.); 3) аналіз основні проблеми та контроверсій в діяльності ЮНЕСКО в умовах збройних конфліктів у різних регіонах планети; 4) дослідження діяльності ЮНЕСКО під час збройних конфліктів у державах Близького та Середнього Сходу, країнах Африки; 5) з’ясувати особливості діяльності ЮНЕСКО щодо питань освіти, науки і культури у зв’язку з окупацією Донбасу та анексії АР Крим (2014–2021 рр.); 6) проаналізувати ту діяльність, яку проводить ЮНЕСКО зі захисту культурної спадщини України та в інших напрямках після вторгнення російської армії у 2022 році. Методологічною основою дослідження виступили методи та прийоми наукового пізнання діяльності ЮНЕСКО під час новітніх збройних конфліктів. Використані логічні методи наукового пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція), а також формально-юридичний, статистичний, діалектичний методи. Одним із найважливіших методів, які були застосовані, є порівняльний, бо його застосування дозволило дослідити діяльність ЮНЕСКО в різних країнах під час збройних конфліктів. В роботі дано критичну оцінку тій ролі, яку виконує ЮНЕСКО в умовах воєн, збройних конфліктів різного типу. Наголошено, що функції ЮНЕСКО на сучасному історичному етапі, тобто в умовах загострення безпекових та інших викликів, мають змінитися. ЮНЕСКО має займати значно активнішу позицію у військових конфліктах, привертати увагу суспільства, акцентувати увагу на розв’язанні нагальних проблем в культурі, освіті, охороні історичної спадщини тощо. Ключові слова: міжнародні організації, ЮНЕСКО, ООН, війна, збройний конфлікт, історична спадщина, охорона пам’яток культури. Перелік використаних літературних джерел. 1. Литовченко, В. (2013). Стратегія міжнародного співробітництва у сфері збереження культурної спадщини ЮНЕСКО. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Історія», 1 (30), 102-112. 2. Коваль, Д. (2013). Застосування Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту відмінними від держави акторами. In: Міжнародні читання з міжнародного права пам’яті професора П. Є. Казанського (м. Одеса, 8–9 лист. 2013 р.). Одеса: Фенікс, 531-539. 3. Пількевич, В. (2019). Основні напрями діяльності Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Проблеми всесвітньої історії, 1 (7), 144-154.