«Придністров’я як інструмент зовнішньо-політичного впливу Російської Федерації»
Автор: Кочебаш Дар'я Павлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Проблема Придністров’я, невизнаної республіки, яка нині населена переважно українцями та росіянами, є одним із найскладніших факторів українсько-молдовських відносин, а також реальною загрозою безпеці України на її південно-західному кордоні. Врегулювання придністровського конфлікту, який триває вже понад 10 років, із внутрішньої проблеми Республіки Молдова перетворилося на міжнародну проблему, яка потребує вирішення з урахуванням інтересів усіх груп населення Придністровської Молдавської Республіки. Об’єктом дослідження є квазідержава – Придністровська Молдавська Республіка. Предметом дослідження є аналіз особливостей, Придністров’я як інструментe зовнішньо-політичного впливу з боку Російської Федерації, перспективи та можливість вирішення конфлікту. Метою дослідження є з’ясування та аналіз особливостей здійснення впливу на ПМР , з боку Молдови та Російської Федерації. У магістерській кваліфікаційній роботі розглянуто Правовий статус Придністровського регіону, який визначається Конституцією та законами Республіки Молдова. Так, у Конституції (розділ VIII, ст. 110) зазначено, що «населені пункти лівобережжя Дністра можуть отримати особливі форми та умови автономії відповідно до особливого статусу, встановленого органічним законом». [1] Придністровський конфлікт (і, відповідно, придністровське врегулювання як частка цього конфлікту) є за своєю суттю гібридним конфліктом, одним з елементів неоімперської політики Російської Федерації, спрямованої на обмеження суверенітету Республіки Молдова та її спроможності проводити самостійну внутрішню і зовнішню політику, встановлення над нею стратегічного контролю, використання її території для розширення впливу Росії на ситуацію в Чорноморському регіоні та на Балканах. Аналогічну політику Російська Федерація проводить стосовно інших держав – колишніх республік СРСР, намагаючись таким чином втягнути їх у сферу свого впливу. Врегулювання будь-якого міжетнічного конфлікту пов’язане з пошуком компромісу, який би влаштовував усі сторони конфлікту. Причому цей компроміс має бути добровільно прийнятий сторонами і жодним чином не нав’язуватися жодній із них, інакше відновлення конфлікту, спровокованого невдоволенням механізмом вирішення, гарантовано. Саме тому авторитетні етнополітологи вважають, що міжнаціональні, а тим паче етнополітичні конфлікти неможливо остаточно вирішити. Примирення конфліктуючих сторін в будь-якому випадку буде тимчасовим. Свою роль відіграє етнічний фактор, і вгамований конфлікт має всі шанси на відновлення навіть через багато років. Ситуація в Придністров’ї спрощується тим, що етнічний фактор відігравав чи не останню роль у мотивації дій сторони, яка відділилася від материнської держави в цьому конфлікті. Придністровці намагалися якомога швидше зберегти свою політичну та мовну ідентичність, протидіючи спробам Молдови інтегруватися до Румунії.[2] Ключові слова: Придністровський регіон, гібридний конфлікт, внутрішня та зовнішня політика, пролонгація, квазідержава, Молдова, Російська Федерація. Перелік використаних літературних джерел: Autoritа?ile publice. URL : https://www.presedinte.md/titlul38 (дата звернення 26.10.2022) Концепция внешней политики Приднестровской Молдавской республики. URL : http://mfa-pmr.org/ru/Qpj (дата звернення 26.10.2022)