«Безпековий вимір співробітництва Україна-ЄС: особливості та перспективи»
Автор: Муль Андріана Василівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Євроінтеграційний шлях розвитку України на основі спільних цінностей та інтересів передбачає безпекове зближення України і ЄС. Однак, починаючи з 2014 р., після подій Євромайдану і початку російської агресії проти України, безпекова співпраця між ними здебільшого була декларативною. Лише повномасштабна війна в Україні, яку розпочала Росія 24 лютого цього року і яка досі триває, фактично сприяє переведенню декларативних намірів і прагнень щодо безпеки у більш практичну площину. Як відповідь на нову безпекову реальність для міжнародних відносин до повномасштабного вторгнення РФ в Україну ЄС сформував нову зовнішню і безпекову політики у Глобальній стратегії ЄС «Спільне бачення, Спільна дія: Сильніша Європа» 2016 року, а також «Стратегічний компас». Однак із розв’язаною РФ війною в Україні постає необхідність формування нових безпекових форматів і нової системи міжнародної безпеки загалом. Впродовж останніх кількох років спостерігаємо й трансформацію безпекової системи міжнародних відносин, яка також обумовлена реалізацією загарбницької політики РФ щодо України. Відтак безпекова співпраця між ЄС та Україною, яка у зв’язку із воєнним вторгненням з боку Росії, нині набуває нових обрисів і перспектив. Об’єктом дослідження є безпековий вимір співпраці Україна-ЄС; Предметом дослідження є аналіз особливостей, перспектив та можливих траєкторій розвитку безпекового співробітництва України та Європейського Союзу у 2014-2022 роках. Метою дослідження є з’ясування особливостей та перспектив безпекового співробітництва України та ЄС. У магістерській кваліфікаційній роботі опрацьовано низку джерел, які акцентують увагу на дослідженні проблеми співробітництва України та ЄС у сфері безпеки. Зокрема, використано наукові праці українських та зарубіжних науковців і експертів (Г. Максака, М. Ярошевич, К. Федоренка, В. Горбуліна, К. Зарембо, П. Бураса, К. Ланґа, Г. Гресселя, М. Бергмана, Л. Скаццієрі та інших), а також п’ять груп джерел: аналітичні доповіді, нормативно-правові акти, програми та стратегії ЄС, статистичні дані та матеріали ЗМІ. Розглянуто два періоди безпекових відносин між Україною і ЄС: 1) 1993- 2014 рр., в рамках якого основою безпеки була політико-економічна співпраця, втілення європейських стандартів в Україні як запорука створення безпечного середовища для ЄС у його східному вимірі; 2) з 2014-2021 рр. Це період більш прагматичних безпекових відносин (від підписання Угоди про асоціацію до залучення окремих країн ЄС до спроб врегулювання конфлікту з РФ). Наголошено, що безпекові відносини між Україною та ЄС не були системними, фокусувались переважно на цивільних аспектах безпеки. Це відображає класичний «європейський» підхід до імплементації безпеки, який лише задає алгоритми співробітництва щодо безпеки і оборони, і досить умовно використовується у практичній площині. Виокремлено фактори, які сприяли трансформації безпекових відносин України та ЄС: посягання РФ на територіальну цілісність і суверенітет України, криза міжнародного права; використання РФ гібридних загроз і загроз інформаційній безпеці; проекція сили щодо країн СП, зокрема України, з боку Росії; наявність військового, міждержавного конфлікту/збройне втручання Росії в Україну; зростання напруги між світовими акторами та інші. Зроблено висновок про те, що Україна має ряд перспектив як важливий партнер ЄС у сфері безпеки за наступними напрямами: протидія російській агресії і гібридній війні, зокрема дезінформації; забезпечення кібербезпеки; проведення антитерористичних заходів; реалізація кризового менеджменту; військова підготовка і бойовий досвід ЗСУ; ведення оборонних і контрнаступальних дій; звільнення окупованих територій і апробація сучасної зброї тощо. Ключові слова: безпекова політика, загрози, міжнародні відносини, Європейський Союз, воєнні злочини, світові актори, агресивна політика, оборонна співпраця, Стратегічний компас, військово-технічне співробітництво Перелік використаних літературних джерел: Копійка, В., Маковський, С., Миронова, М. (2022) Європейський Союз у мінливому світі: монографія, К., О. Зень, 219 с. Максименко, І. В. (2018). Врегулювання криз та конфліктів як інструмент безпекового співробітництва ЄС та України. Вісник Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. Соціологія і політичні науки, 2 (31), С. 53-68 Секторальна інтеграція України до ЄС: передумови, перспективи, виклики (2021). Нац. безпека і оборона, 1-2 (185-186), 102 с. Солових, В., Москаленко, О. (2019). Спільна зовнішня політика та політика безпеки на сучасному етапі розвитку Європейського Союзу. Актуальні проблеми державного управління, 78, С. 72-77 Alcaro, R. A. (2022). Joined-Up Union, a Stronger Europe. A Conceptual Framework to Investigate EU Foreign and Security Policy in a Complex and Contested World with Zachary Paikin. JOINT, 8, 36 с.